Я вже досить довго працюю в Польщі на заробітках, років 10, здається. Тоді було дуже важко жити в селі, адже мого чоловіка не стало. Я залишилася з двома маленькими дітками та господарством. Добре, що у нас був город, мали хоча б якісь продукти. Коли дітки підросли, то я почала шукати роботу. Правда, всі пропонували 5 тисяч гривень, не більше. Та хіба це гроші? Хто зможе прожити на таку зарплату?
Моя подруга Олена часто їздила на заробітки закордон. Там вона назбирала грошей на нову машину, ремонт у хаті зробила, ще й літню кухню добудувала. Донька Таня хотіла навчатися у місті, а грошей на оплату університету не було. Тому я навіть не вагалася, коли подруга запропонувала одного вечора поїхати з нею на роботу.
– Там якраз робітниці потрібні. Я знаю тих людей, там великі зарплати. Зможеш і доньці навчання оплатити, сину допомогти та ще на себе вистачить, – запевняла Олена.
Я швидко оформила всі необхідні документи, зібрала робочий одяг та поїхала з нею на заробітки. Тоді я навіть не могла уявити, що зможу заробити стільки грошей. Доня Тетянка змогла отримати освіту, я їй купила невеличку квартиру у місті, оплатила весілля синові та зробила ремонт у старій хаті. Приїжджаю до них у гості на свята. Зараз вже не знаю, чи є сенс повертатися додому та шукати в селі роботу. Тут хороші умови, зарплата велика та ще й власники добре до мене відносяться.
Декілька днів тому до мене у Скайп зателефонувала сестра Марина. Вона зараз живе з батьками у сусідньому селі.
– Ти знаєш, що наші батьки вже дуже старенькі. Тато ледь сокиру підіймає. Я вже декілька років їм допомагаю. Тому кажу одразу прямо та без жодних секретів. Вважаю, що ти повинна відмовитися від спадку. Ми вже були у нотаріуса, готові всі документи. Треба, щоб ти написала, що не маєш жодних претензій до батьків і все. Щоб потім не було клопотів з документами, – сказала Марина.
Я пообіцяла подумати над такою пропозицією. Просто це не був звичайний дзвінок. Сестра вже давно кинула оком на батьківську хату – велике поле, город, господарка та сад. Декілька разів натякала, що я вже на заробітках працюю та можу собі дозволити купити нову хату, а ось вона отримає мізерну зарплату та їй важко ще своїх дітей на ноги підіймати. Та і Марина вже досить довго з ними живе, там місця на всіх вистачає. Думала, що раз вона молодша у родині, то їй все ось так легко дістанеться.
Чесно кажучи, я не знаю, що мене чекає завтра. Раптом я втрачу роботу та не зможу далі працювати? Чи, наприклад, захочу повернутися додому та залишитися вже на Україні? У мене там діти, онуки.
Вчора сестра знову телефонувала. Ох, як їй кортіло вже отримати ту хату!
– Я поки ще думаю над твоєю пропозицією. Однак, вважаю, що там є також моя законна частина спадку. Якщо тобі треба гроші – я надішлю, ти тільки скажи.
Сестра від злості аж почервоніла. Не очікувала такої відповіді. Однак я вважаю, що вчинила правильно. Те, що я працюю на роботі, не означає, що я готова виконати її примху та відмовитися від хати. Все-таки, я також маю право!
А ви підтримуєте таке рішення жінки? Що б ви зробили на її місці?
