Зараз дочка звинувачує мене в тому, що я винна у її розлученні. Хоча я чотири роки не втручалася і закривала на все очі. Зрештою, мій терпець увірвався…
Я втомлена повернулася після чергової нічної зміни на роботі. Дочка з дитиною гуляла у дворі, а зять був вдома. Я зайшла на кухню, а він доїдає останню котлету прямо з сковорідки.
Зоряна з Ігорем вже 4 роки в шлюбі. Вони однолітки і зараз їм по 30. Одразу після весілля молодята переїхали до мене. Спочатку думали, що це тимчасово. Однак поява дитини змінила плани і змусила їх затриматися.
Дочка вже два роки сидить в декреті, я працюю медсестрою в місцевій лікарні, а зять ще від минулого року сидить вдома. Його звільнили з попередньої роботи і тепер він намагається знайти себе.
Та й ситуація в країні важка, що стало ще одним виправданням його бездіяльності. Однак зараз усі повертаються до звичного життя, а Ігор далі дармує на дивані, грає в комп’ютерні ігри і спить до обіду. Непогано, правда ж?
Звичайно, що він намагався розглядати якісь пропозиції, питав друзів і надсилав своє резюме. Та на це він витрачав максимум годину в день і без особливого ентузіазму. Гідних вакансій для нього ніяк не з’являлося.
Я звертала на це увагу дочці, але вона виправдовувала його. Мовляв, я просто не бачу, що він старається і шукає роботу. Зоряна переконувала, що я просто придираюся. Та хіба можна по-іншому, якщо дорослий чоловік живе чужим коштом, а сам палець об палець не готовий вдарити?
Своїх претензій спочатку я не говорила Ігорю у вічі, але минулого тижня не втрималася. Прямо біля тієї пустої сковорідки я сказала все, що думала.
І про квартиру згадала, і про ігри до ранку, і про відсутність роботи, і про те, що не займається ні вихованням дитини, ні побутовими справами. Лише їсть і спить. Навіть зараз останню котлету з’їв, хоча знав, що я прийду голодна з роботи.
Після моїх слів Ігор пішов в іншу кімнату, одягнувся і вийшов з квартири.
П’ять днів він не виходив на зв’язок. У батьків його не було, друзі теж нічого не знають, а телефон залишився вдома. Донька не могла спокійно спати вночі і навіть обдзвонила усі лікарні. Сваха також скандалила і не знаходила собі місця. Вона звернулася в поліцію, яка не спішила відправлятися на пошуки чоловіка. Мовляв, посварився і пішов з дому. Звична справа. Нагуляється і повернеться. А те, що він раніше ніколи так не робив ще нічого не означає.
Пройшло ще декілька днів й Ігор зателефонував до своєї матері. Сказав, що зараз живе у якогось знайомого, а в мою квартиру він з принципу не повернеться. Вирішив, що піде працювати на будівництво, що винайняти якусь кімнату, а далі буде видно.
Тепер Зоряна звинувачує мене у тому, що її чоловік пішов з дому. Сваха також не підбирала слів у своїх висловлюваннях. Вони обоє ображені і не хочуть зі мною говорити.
Виходить, що потрібно було далі закривати на все очі і мовчки смажити котлети…
А що ви думаєте про вчинок жінки? Чи правильно вона повелася?
