У моєї донечки Олі зараз такий період, коли вона вимагає від всіх максимальної уваги. Вона любить повзати за мною всюди, постійно хоче сидіти в мене на руках, в ванну я без неї сходити не можу теж. Коли її дідусь побачив ситуацію, де Оля почала мене смикати за халат, він мені строго промовив:
– Не варто робити все, що хоче твоя донька. Виховання повинне бути строге. Звикне, а потім вилізе тобі на голову. Я вирішила промовчати, але Олю взяла на руки. Дідусь щось сказав собі під ніс, махнув рукою та змирився. А потім я зловила себе на думці: чи все я правильно роблю, чи варто мені продовжувати її жаліти, гладити, брати на ручки, заспокоювати?
З однієї сторони – думаю, що так. Але я не можу з собою нічого вдіяти – в мені вже давно живе страз, що дочка потім буде відчувати себе непотрібною. Як я.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я взагалі не знаю своїх батьків, моя мама дуже рано померла, тата немає. Звичайно, я щиро вдячна своїм теперішнім батькам, що вони мене взяли. Виявилося, що я їхня якась троюрідна племінниця.
Жити було дуже складно, оскільки мій прийомний батько безпробудно пив, а мама працювала дуже тяжко на заводі. Крім мене, в сім’ї було ще двоє дітей. Мама за нами особливо ретельно ніколи не доглядала, не пестила. Я її щиро люблю і все життя буду продовжувати за неї молитися.
Але чомусь з раннього дитинства у мене збереглося відчуття, що я нікому не потрібна. Зараз у мене вже своя власна сім’я, чоловік – який мене підтримує та оберігає. Але ось це дитяче відчуття, напевне зі мною залишиться на довгі роки.
По мені не видно, що мене щось турбує – я завжди усміхнена та товариська. Мій тато мені інколи повторює: “Ти чого так довго грудьми дитину годуєш? Привчай її до самостійності. Нічого з нею не трапиться, ось ти виросла і все з тобою добре”.
Гаразд, добре…
Тату, ти просто не усвідомлював того, що я майже кожної ночі ревіла, коли ви мені розповіли про те, що я прийомна. Коли мама після чергової зміни на заводі, зривалася на мене і говорила: “Збирай всі свої речі і їдь жити в дитячий будинок”. Як я в дитинстві писала собі невеличкі казочки, де головною героїнею була я – у якої був великий замок, де мене всі люблять.
Зі мною було дуже легко познайомитися та втертися в довіру, вистачало лише сказати мені, що я хороша. В стосунках я зі всіх сил колись намагалася отримати всю любов партнера, якої мені завжди не вистачало. Як я боялася завершити свої токсичні стосунки, оскільки боялася залишитися одною, нікому не потрібною на цьому світі.
Ти, тату, не усвідомлюєш того, що я не навчилася правильно розмовляти зі своєю донечкою тому, що зі мною свого часу, теж ніхто не намагався розмовляти. У моїй дитячій медичній карточці є запис: “груба затримка розвитку”. До 2,5 років, я взагалі толком не могла вимовити слова, у мене була вкрай нестабільна психіка, я не могла виконувати простих завдань.
Я рада, що після всього, що я пережила, у мене прокинувся материнський інстинкт. Тепер мені хочеться віддавати своїй донечці всю свою любов. Так, можливо я занадто багато її балую, але поки, по-інакшому не вмію!
Як ви вважаєте, чи правильно вчиняє жінка?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
