– Мамо, ти приготуй мені на завтра блакитну сорочку у садочок.
– Добре, а чому саме блакитну?
– Наташка Іванова каже, що вона мені дуже пасує, підкреслює колір очей.
– Ну раз Наташка так каже, тоді підготую, – сміючись відповіла мама.
Щасливий Сашко зібрався й побіг гратися зі своїм старшим братом, Володькою. Він старший від нього на декілька років, вже навіть до школи ходить.
Мама вирішила розповісти татові про блакитну сорочку, яка так підкреслює колір очей. Тато лишень засміявся й повернувся до сина:
– Ну що, подобається Наташка?
– Так, одружитися хочу з нею.
– Он як! Так спочатку треба вивчитися, освіту отримати, а потім роботу знайти. Тоді вже й одружуватися можна.
– Огоо… Це ж дуже довго, – хлопчик ненадовго замислився. – А можна я завтра одружуся?
– Завтра? А де ви жити збираєтеся?
– Вдома будемо жити, – відповів Сашко.
– Де вдома? В неї вдома? – запитав тато.
– Та ні! Я в себе, а вона в себе.
– Е ні, синку, так не робиться. Ти якщо одружуєшся, то дружину свою маєш до себе забрати. Будеш з нею жити, на роботу підеш, щоб родину забезпечувати, а вона буде у садочок ходити. А потім піде до школи, далі університет.
– А я? – зі сльозами на очах каже Сашка.
– А тобі доведеться працювати.
– Синку, ти чого плачеш? – втрутилася мама.
– Мамо, я хочу з Наташкою одружитися, а тато каже, що я для цього мушу працювати. Але ж я не хочу ще працювати, я хочу як всі: до школи піти, потім в університет…, – плачучи сказав хлопчик.
– Ну то потім одружишся!
– Ага, її до того часу хтось вкраде. Он вона Віті і Ігорю подобається.
– Не вкрадуть. А якщо навіть і так, то для чого тобі така наречена.
Наступного дня Сашко рішуче підійшов до Наташки, взяв її за руку та сказав:
– Я одружуся з тобою Іванова!
Дівчинка довго на нього дивилася, а потім обернулася й викрикнула:
– Ні!
Хлопчик оббіг її та ще раз сказав:
– Я сказав що одружуся з тобою! Тільки не зараз, добре Наталю. Пізніше.
– А чому не зараз. Ліля з Максимом вже одружилися.
– Так це ж просто гра. А ми з тобою справді одружимося, як всі дорослі.
– Добре, – погодилася дівчинка.
***
В школі Сашко хотів сидіти з Наталею, але вчителька вирішила, що їх спілкування може завадити навчальному процесу й посадила дівчинку з іншим хлопчиком. Сашко відступатися не хотів, тому просто прийшов і сів біля Наталі. Вчительці це не сподобалося й вона вирішила розібратися у ситуації, а хлопчик відповів, що вони з Наталею будуть одружуватися, але не так як Ліля з Максимом. Після цього, вчителька все ж дозволила їм сидіти разом.
Наталя стала його дамою. Він захищав її від всіх хуліганів, постійно носив портфель та намагався зробити її життя максимально щасливим. А вже в старших класах він зізнався їй у коханні. По-справжньому. А вона просто засміялася і гордо пішла.
– Я все одно одружуся з тобою, Іванова, – крикнув він їй услід, – Чуєш?
Потім до Наташки почав залицятися один боксер. Він навчався у ПТУ та їздив на власній автівці. Багато ж синців від нього отримав Сашко, але від своєї Наташки не відступився. Одного разу його перестріли друзі того боксера. Хлопець чудово розумів, що зараз його будуть бити, але сміливо йшов своєю дорогою.
– Чуєш, малий, – сказав один з них, – ходи сюди!
– Тобі треба, ти і йди, – відповів Сашко й пішов далі.
– А ти чого такий хамовитий?
– Слухайте сюди. Передайте своєю дружку, що якщо він не відчепиться від моєї дівчини, – особливо підкреслив слово “моєї”, – то йому буде непереливки.
Одного разу його таки побили. Напали зі спини. Сили були нерівними, але раптом хлопці побачили як на них насувається Наталя, зі штахетиною у руках. Вона миттю розкидала хлопців, а на допомогу прибіг Володька та її подруга Ліза. Після того, боксер відчепився від дівчини, а Наталя вперше поцілувала Сашка.
– Пробач мені, Саш …
– За що? Ти моя рятівниця, он як всіх розкидала. Я боюся тебе, Іванова, я ж з тобою одружитися хочу, а ти б’єшся як Брюс Лі …
-Так ну тебе, – засміялася Наташка
А потім були проводи в армію.
Наташка не чіплялася йому на шию, не плакала, а просто була поруч та тримала його за руку.
– Пам’ятаєш, я відслужу й одружуся з тобою?
– Так, – вперше відповіла дівчина. – Але в мене є до тебе одне важливе питання. – Вона трішки засоромилася. – А ти мене любиш?
– Іванова, а ти ще не зрозуміла? Я з дитячого садка хочу на тобі одружитися. Звичайно люблю.
Так вони й почали листуватися туди-сюди. А коли він повернувся, зіграли пишне весілля!
Вам сподобалася ця історя?
