До своїх 32 років Аркадій мав фірму, займався програмуванням, і заробляв дуже добре. Дружина не працювала, відвідувала СПА салони і фітнес-центри, ходила по тусовках. Народжувати не хотіла. Фігуру боялася зіпсувати, вирішила народжувати після 35. Нині це модно.
Тусовки він не любив, працювати міг дистанційно, і періодично, чесно відбігавши з дружиною по виставах, операх і балетах, випивши з друзями, їхав в приватний заміський будинок. Насолоджувався природою і самотністю. Будинок стояв на околиці. Поруч широка річка. Начебто і в селі, але до найближчого двору – метрів 700. У його відсутність доглядала за будинком сільська пара років 60, мовчазна і акуратна. Грошей за це просили дуже мало.
Любив Аркадій час від часу порибалити. Човен був хороший – хочеш на веслах йди, хочеш – став мотор. У той день він вирішив пройтися на веслах – відмінне тренування. Річка немов заснула, ставна і лінива. Він вдихав вологе повітря і ледь перебирав веслами. Вдалині майнув біло-блакитний катер, піднявши хвилю. Потім, ніби щось покликало його, Аркадій почав швидко гребти, дістався до середини річки, почув сплески і повернувся.
Біля човна з останніх сил бовтається щеня. Тихо і акуратно Аркадій підплив до собаки, і витягнув за комір важкенько тільце. Ледь не перекинувся. А сам подумав, що щенята не запливають так далеко від берега. Видно вирішили втопити. Добрався додому, висушив і оглянув знахідку. Це виявилася кудлата собака, місяців 6-7, чорно-рудо-біла, з жовтими бровками, здорова і грайлива. За лагідність і душевність прозвав він її Дуською.
Перевірив в лікарні, зробив щеплення. Прочитав купу літератури в інтернеті про догляд і годування. Брав м’ясо у фермера, і овочі у сільських жителів. Додавав рис і гречку. Купив пару мисок на підставці, гребінці для вовни і дорогі собачі шампуні. Навіть брелок придбав новомодний – від кліщів.
Спала Дуська на дивані, на своїй особистій підстилці. Дружина була проти собаки, бачити її не бажала. І влаштувався Аркадій в заміському будинку. У місто виїжджав за потреби, а заодно водив Дуську на заняття. Собака виявилася тямущою, сильною і добродушною. Росла собі і росла, і через пів року важила вже майже 45 кг. А в холці нагнала до 62 сантиметрів. Не малятко,загалом.
Несподівано з ним зв’язався заступник. Справи в Норвегії зажадали присутності глави фірми. Аркадій з Дуською не розлучався, поїхав оформляти їй документи для поїздки. Заодно і заглянув додому. Піднявся з собакою, тихенько відчинив двері, і пройшов. На їхньому подружньому ліжку дружина спала з сусідом, високим, майже беззубим пияком, які жили коштом власної матері у великій чотирикімнатній квартирі. Мужик, немов спиною Аркадія побачив, підскочив різко, як був, без штанів, почав задкувати.
А дружина спокійно встала гола, і запитала:
– І навіщо ти з собакою приперся? Сказала ж, що собаку бачити не бажаю. Міг і попередити що з’явишся, чортів відлюдник.
– Так ось, вирішив вас відвідати, – відповів Аркадій.
Він пройшов до кімнати, дав сусідові взяти одяг і вийти. З холодною відчуженістю дістав з комори валізи, почав збирати речі дружини, а та стала немов фурія:
– Я від тебе все відсуджу, будеш босоніж по снігу ходити. Це ти винен, ідіот ненормальний. Стирчиш на своїй дачі, і мене в це село затягнути хочеш …
– Уже не хочу, – відповів Аркадій, і зрозумів, що зовсім нічого не відчуває, – сперечайсь скільки влізе. Все куплено і нажито мною до шлюбу, і фірма створена 12 років тому, коли ти ще у своєму колгоспі працювала. А після шлюбу від фірми одні збитки. Можемо їх поділити.
Він пішов, кинувши голу дружину серед ганчірок і валіз, зачинив з силою двері, і разом з Дуською погнав в заміський будинок. Настрій був жахливий, немов його намагалися засунути в смердючу рідину. Снігопад посилився. Машина погано тримала дорогу. Аркадій навіть не пам’ятав, як Тойота перекинулася, і злетіла в глибоку канаву. Отямився від болю. За комір куртки тягла його Дуська крізь сніг з кювету. І, витягла таки на узбіччя. Почала голосно гавкати, вискакуючи майже під колеса машин.
Іномарки проносилися одна за одною, навіть не пригальмовуючи. Зупинився древній москвич. Вийшов дідок в кролячій вушанці і побачив Аркадія. Слідом вискочила кругла, як гарбуз бабка. Заметушилася: «Ти як, синку? Що ж трапилося? Машину то твою майже не видно, всю снігом засипало. Неси батько покривало, а то хлопець замерз». Старий пішов за покривалом, викликаючи допомогу. А баба забрала Дуську в москвич: «Нехай погріється, не травень місяць».
Аркадій попросив подзвонити другу, щоб той прихистив собаку, і повідомити заступнику, що поїздка відміняється. Його телефон просто розсипався. Все обійшлося струсом, парою зламаних ребер, переломом ноги, і порізами від лобового скла. Правда машина пішла на брухт. А Дусьці пощастило – жодної подряпини.
Через кілька місяців він разом з другом і рятівниками відзначав розлучення і купівлю нової машини. Дружина пішла без скандалу, Аркадій позбувся квартири на околиці міста. А дідові з бабою подарував Сандеру. Все ж легше управляти, ніж москвичем, де треба крутити кермом без гідропідсилювача. Люди похилого віку посміхалися і час від часу вибігали з будинку погладити подарунок, немов не машина це, а кіт, дід навіть щокою до неї тулився.
– Пощастило тобі з собакою, синку, – сказала баба.
– Зате з дружиною не пощастило, – буркнув дід.
– Щаслива у тебе колишня, – сміявся друг, – 2 роки в шлюбі, і квартирку забрала, і 100 кіло модних ганчірок, і навіть машину. Мабуть, заміж виходила для цього.
– Та хай, – відповів Аркадій, – сам ідіот, що з нею одружився. Дурнів треба вчити. Зате у мене є Дуська.
– А собака у тебе чудова, душа у неї – як широка річка. Та й породиста вона. Ти б на чіп перевірив, це не дворняга. Порода в наших краях не часта. Хтось видно загубив. А ти – знайшов.
Посиділи добре. І на наступний день Аркадій поїхав перевіряти чіп, ідіот чесний. Ось навіщо, питається? Адже майже рік собаку ніхто не шукав. За чіпом знайшов господарів. Зв’язався з ними, і залишив адресу заміського будинку. Вирішив викупити у них Дуську …
Бентлі під’їхав до паркану дуже тихо. Дорого одягнений чоловік був зарозумілим. Поруч з ним стояв такий же синочок – мажор років 18-19. Чоловік пред’явив документи на собаку, фотографії цуценя. Навіть машинку з собою привіз для зчитування чіпа.
– Я хочу купити Вашу собаку, – сказав Аркадій.
– Вона Вам не по кишені. Ми привезли її зі Швейцарії, це обійшлося в 4000 євро. Ось договір. Просто син загубив собаку, вона втекла від нього в лісі.
– По кишені, – відповів Аркадій. Я вам заплачу. Гроші є. Вона живе у мене майже рік, я до неї звик. А на ці гроші ви зможете купити іншого цуценя.
– Ні, – відповів чоловік, – продавати не хочу.
Дуська, похнюпивши голову, пішла до Бентлі. Чоловік тягнув її за поводок.
– Я заплачу за неї 6000 євро, погоджуйтеся, – закричав Аркадій.
– Тато, та ти збожеволів з цією собакою. Бери гроші. Не потрібна нам вона. Задовбав ти нею. Носився як з писаною торбою. Чортова псина. Тільки все гризла. Зжерла мої туфлі Баркер і портфель від Гуччі. Я ж її на глибину з катера викинув. І як вона виплила? Тварина живуча.
Чоловік дав синові ляпас. Вони поїхали. Сумна Дуська дивилася з відкритого вікна.
Невідомо навіщо Аркадій погнав слідом за ними. І зупинився біля мосту. Сріблястий Бентлі набирав швидкість. Раптом, над серединою річки, незрозуміло як, з автомобіля, немов кинутий м’яч, вилетіла Дуська, кольоровою чорно-рудо-білою плямою. Проскочивши через решітку огорожі, кинулася в воду і попливла. «Могла розбитися від такого стрибка», – з жахом подумав Аркадій, і розвернувся до човна. Добрався швидко. Гріб щосили, і молився, що б Дуська трималася.
Він витягнув собаку з великими труднощами, і затуливши обличчя в мокру шерсть, несподівано заплакав зі схлипами, вдихаючи такий приємний запах собаки. Потім направив човен до берега, прив’язав її, і почав підніматися по косогору. Брудний і щасливий співав якусь дурницю і сміявся, сам не розуміючи, чому. Мокра Дуська бігла за ним до машини, періодично обтрушуючись.
Коли вони під’їхали до будинку, Бентлі вже стояв біля паркану. Розгублений зарозумілий чоловік вимовив:
– Ви, здається, говорили про гроші, я готовий переоформити документи на собаку, переплачувати не треба …
Що ви можете сказати про цього чоловіка, який врятував маленьку собачку?
