Ранок Марії Миколаївни розпочинався завжди однаково. Будильник дзвенів о шостій ранку. Вона підіймалася з ліжка і швиденько бігла на кухню, щоб випити склянку з лимонним соком, коли вона прочитала в газеті, що такий ранковий ритуал зміцнює імунну систему. Потім жінка відкривала навстіж вікно в будь-яку пору року і голосно включала радіо. Двохповерхова хрущовка одразу здригалася від гучних звуків. Сусіди завжди жалілися та питалися, коли ж нарешті закінчиться це свавілля.
Цієї неділі було все, як завжди. Пані Марія увімкнула своє радіо, відкрила вікна, взяла свою палицю, на яку спиралася і вийшла посидіти на валочку. Акуратно присіла, дістала пачку з цигарками і закурила Аж раптом з балкону другого поверху пролунав заспаний голос Маргарити Петрівни.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Миколаївно, ну скільки можна? Ми можемо поспати хоча б у неділю? – крикнула вона.
– І тобі не хворіти! – посміхаючись відповіла Марія.
– Коли ж це кляте радіо вже поламається!? – сказала собі під ніс Петрівна і закрила свої вікна.
– Доброго ранку, Миколаївно – це двірничка підійшла.
– Привіт і тобі., – відповіда Марія. – Ти замітаєш тут? ось і продовжуй виконувати свою роботу. Не хочу з тобою говорити.
– А чого ти така зла з самого ранку? Тільки поглянь яка гарна погода на вулиці! Радила б тобі виключити радіо, а то вуха в’януть.
– Іди працюй і не вказуй, що мені робити – відмахнулася Миколаївна.
З сусідського вікна виглянув Павло, він був колишнім шахтарем, а зараз вже отримує пенсію.
– Доброго ранку, Миколаївно! Ти вже з самого ранку починаєш воювати? – голосно запитався він.
– А ви чого так довго спите? Ви що, не знаєте приказку: “Хто рано встає, тому…”
– Той дуже хоче спати в обід, – пробурмотів Павло.
Миколаївна сиділа на лавочці, курила, спостерігала за тим, як прокидається будинок і мружилась на сонці підсліпуватими очима.
– Життя прекрасне! – думала вона. – Але мені ще залишилося зовсім не багато. Скоро вже побачу всіх своїх рідних.
Свого чоловіка та сина Миколаївна поховала ще досить давно. Нещодавно їй виповнилося 82 роки. Але вона навчилася радіти кожному дню і щиро дякувала Богові, що у неї таке довге життя.
Після того, як жінка поснідала, вона пішла пройтися в парку. Марія бачила, що з кожним днем прогулянки давалися їй все тяжче. Ноги більше її не хотіли тримати. Але вона була впертою жінкою, не зупинялася і продовжувала вперто штовхати своє тіло, спираючись на дерев’яну тростину. Вона підійшла до лавки і побачила, що її місце, на якому вона завжди любила сидіти, зайняте дівчиною з коляскою.
– Доброго ранку, я дуже перепрошую, але це моє улюблене місце, – пробурмотіла Миколаївна.
– Вибачаємося, ми вже йдемо, – промовила дівчина.
– Сиди і не рухайся – Миколаївна одягла окуляри та почала дивитися на дівчину. – Боже, та у тебе суцільний синяк на лиці! Розповідай мені, що у тебе таке трапилося? Як тебе звати?
-Оксана, – сумно відповіла дівчина.
-Значить так, бери сумку і йдемо до мене. Немає чого тобі тут сидіти на лавці, – Миколаївна рішуче покотила коляску вперед.
Вже через годину вони сиділи в Марії на кухні та пили чай, малюк солодко спав на ліжку. Оксана розповіла старенькій, що вона втекла від чоловіка, бо втомилася терпіти його постійні п’янки та побої. Дуже боїться, що сину теж скоро буде перепадати від чоловіка. Йти їй нікуди, оскільки вона виросла в дитячому будинку. Ще довго вони так просиділи. І Миколаївна подумки дякувала Богові за цю зустріч.
У понеділок Маргарита Петрівна прокинулася о сьомій ранку, відкрила вікно і зрозуміла, що не грає радіо. Вийшла на балкон, а Миколаївни не було на лавочці. Павло теж виглядав жінку. Біля під’їзду лише човгала мітлою двірничка.
-Де Миколаївна? – питання прозвучало одночасно.
-Потрібно до неї навідатися! Можливо вона душу Богу віддала? – несміливо припустила Петрівна.
Несподівано вікно Марії відчинилося і звідти пролунав голос:
– Я вам зараз навідаюся. Ви тільки гляньте, що вони собі придумали. Вже хоронять мене. Не дочекаєтеся. І взагалі, закрийте роти, у мене тут дитинка спить.
Сусіди не зрозуміли, що відбувається. А Миколаївна тихо зачинила вікно, накрила Михайлика та Оксану, і щасливо усміхнулася. Тепер у неї є заради чого жити. Одразу почала будувати плани на подальше життя. Адже все найцікавіше лише попереду.
– Думаю, що нарешті варто кинути курити, – вирішила Марія Миколаївна.
А вам сподобалася історія?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
