Все життя я бачила, як мама ставить брата вище за мене. На день народження завжди новий телефон або ноутбук, а мені просто книгу чи 100 гривень. Коли Дмитро закінчив школу, то мама оплатила йому навчання та квартиру, а я самостійно мала заробити гроші на репетиторів та кімнату у гуртожитку.
Батько пішов геть, коли брату було 2 рочки, а мені тільки декілька днів. Звісно, що аліменти він не платив, тому мама важко працювала на двох роботах. Часто чула, як вона звинувачувала саме мене:
– Якби я не завагітніла тобою, то батько не покинув мене! Ми б щасливо жили втрьох без тебе!
– Ніхто не просив мене народжувати! Могла зробити аборт, а зараз я живу у цьому пеклі поряд з тобою!
– Не смій так говорити з рідною матір’ю! Ти така невдячна дитина!
Я не могла терпіти постійні докори та скандали. Тому вирішила після 9 класу вступати до коледжу у місто, де жила бабуся. Там нарешті я відчула, що таке любов та повага. Жила у затишку та комфорті, часто допомагала старенькій по господарстві. Звісно, що мама до мене рідко дзвонила та не цікавилася справами. Та і мені було все одно, адже не хотіла чути її бридкий та крикливий голос. А бабуся завжди мене підтримувала та любила.
Тоді дізналася, що старшого брата вигнали геть з університету через прогули. Той почав пити та одного разу його затримала поліція. Але мама не могла залишити свого коханого синочка у біді, тому віддала останні гроші на заставу й адвоката. Потім Дмитро програв велику суму грошей у карти. Мова не йде про дві чи три тисячі гривень, а десять тисяч доларів. Мамі нічого не залишалося, як продати квартиру та оплатити всі борги.
Брат частенько грав у азартні ігри. На довго не затримувався на жодній роботі, адже міг загуляти після першого авансу. Та і робітник з нього ніякий – навіть університет не закінчив, ніхто не хоче брати людину без освіти. Бабуся не мала багато грошей, а пенсія була мізерною. Після пар я бігла на роботу, працювала продавцем-консультантом.Сама заробила гроші нам на ремонт, відпочинок та ще й збудували невеличку альтанку у саді.
На мені була вся відповідальність по господарстві. Зранку прокинуся і швиденько на пари біжу, а потім – на роботу і якщо є вільна хвилинка – то напишу семінар на замовлення. Звісно, що у мене була підвищена стипендія та зарплата у магазині, але додаткові гроші мені не завадили. Мене не цікавили дискотеки та ресторани, адже розуміла, що потрібно подбати про бабцю.
Декілька років тому познайомилася з Олегом – сусід, який приїхав до тітки на літо. Я закохалася у нього з першого погляду. Згодом почали зустрічатися і все так закрутилося, що скоро він зробив мені пропозицію руки та серця. Звісно, що за ці роки мама чи брат не телефонували до мене та не приїздили навіть тоді, коли бабуся важко захворіла та не могла навіть піднятися з ліжка.
Зараз ми живемо у будинку, який мені залишила рідна бабця у спадок після смерті. Правда, тепер я сама виховую двох донечок, адже чоловік трагічно помер. Однак, вони та господарство – моя розрада. Допомагають у всьому, завжди розвеселять та підтримають у важкій ситуації. Одного дня до мене зателефонували з незнайомого номеру.
– Алло, я вас слухаю.
– Привіт, це я. Впізнала? Твій брат Дмитро. Як у тебе справи, вже досить довго не спілкувалися
– Все гаразд. Дякую, що запитав. А у тебе як життя?
– Та нормально. Тут проблема, мама у лікарні.
– З нею все гаразд?
– Так, просто ногу зламала. Я зараз без роботи, тому не маю грошей, щоб заплатити за лікування.
– Гаразд. Скажи, будь ласка, скільки тобі треба? Я вишлю кошти на картку.
Думала, що це мій шанс почти все з початку. Минуло багато років, можливо, що родина змінилася? Та і шкода стало рідну маму, адже вона вже старенька. Не хотіла кидати її в біді.
– Привіт, дякую тобі за допомогу. Але тут виникла ще одна ситуація, потрібна твоя допомога. Ти ж моя рідна сестра!
– Що трапилося? Я надіслала більше, ніж ти просив.
– Тут не в грошах справа. Треба, щоб ти забрала маму до себе пожити.
– Що? Навіщо? З якого це дива?
– Ой, припини тут ставити дурні питання! Я весь час дбав про неї, а ти втекла від нас. Тобі взагалі має бути совісно, так що не смій відмовити.
Ні, це вже занадто. Я не могла спокійно слухати такі слова від Дмитра.
– По-перше, це не дурні питання! Згадай, як мама до мене ставилася все життя. Постійні крики та докори, скандали й лайка. Я не втекла на зло, а просто рятувала свою шкуру від такого пекла. А зараз ти до мене телефонуєш та щось смієш говорити про совість? Згадай себе декілька років тому!
– Ти здуріла! Відмовляєш рідній матері у допомозі, ти просто жахлива сестра! Я не очікував від тебе такого огидного вчинку!
– Дмитре, мені все одно. Навіть не смій з’являтися з нею на порозі мого будинку, інакше я просто викличу поліцію!
Брат ще декілька днів під ряд телефонував мені. Писав повідомлення з погрозами. Я заблокувала його пошту та номер. Звісно, що він дібрався і до моїх дівчаток, але ті одразу дали йому відсіч. Вони знали, що це за погана людина і скільки болю він мені завдав.
Звісно, що мати не давала мені спокою. Намовила майже всіх родичів проти мене, розповідала огидні плітки про покійних бабусю та чоловіка. Ось так я стала вигнанцем у родинному колі. Добре, що доньки підтримали мене та всіляко заступалися.
Я не жалію про те, що так вчинила. Все одно, що це рідні люди. Я ніколи не забуду ті роки, коли жила з ними під одним дахом. Ворогові не побажаєш таку сімейку.
На вашу думку, жінка правильно вчинила, коли відмовила у допомозі рідній матері?
