У свої шістдесят три роки я практично залишилася одна. Чоловік помер, а син одружився і переїхав. Невістка недолюблює мене, а ще більше вона обурюється, коли я звертаюся до сина по допомогу. На її думку, я взагалі не маю їх турбувати.
Якось я попросила Олексія завезти мені сумки на дачу. Спочатку він погодився, а потім його дружина влаштувала мені скандал. Мовляв, хіба я не можу викликати собі таксі? Навіщо завантажувати сина зайвими турботами у його вихідний? Звичайно, мені було образливо таке чути. Тим паче, що я не так часто про щось у нього прошу. Зрештою сумки я повезла своїми силами в електричці.
Проте невістка навіть не давала мені нормально спілкуватися з сином. Мої дзвінки дівчину також дратували, адже ними я відволікала її чоловіка і не давала йому провести час зі сім’єю. Щодо онука, то зустрічі з ним були рідкісним явищем, адже для цього потрібно було про все домовлятися за 3-4 дні наперед.
Якось я вийшла в парк на прогулянку. Саме там я наткнулася на заплакану молоду жінку, яка от-от мала народити дитину. Я підійшла до неї, щоб поцікавитися, чи не потрібна їй допомога.
Тоді Катя розповіла мені, що залишилася без даху над головою. У неї нікого немає в цьому місті, а хлопець прогнав її геть. Жінка була в розпачі, бо не знала, куди податися. Тим паче в такому стані. Повертатися до батьків – не варіант. Вони не приймуть її з немовлям на руках, але без чоловіка.
Я забрала Катю до себе, а через місяць на світ з’явилася Даринка. Ми жили втрьох і добре ладнали.
Раптом я захворіла і потрапила в лікарню. Син жодного разу не провідав мене. Натомість Катерина не відходила ні на крок.
З дня нашої зустрічі пройшов майже рік. Моє життя перетворилося на казку. Тепер у мене є поміч по господарству. У вільний час ми гуляємо в парку з Даринкою. Катя завжди прислухається до моїх порад у догляді за дитиною. Хоча інколи вона мені пояснює, що деякі методи виховання застаріли. Та мене це зовсім не ображає.
Щодо мого рідного сина, то він буквально забув про моє існування. Матір була йому непотрібно. Ну і нехай. Катя замінила мені рідну доньку, а Даринка – онуку. Зрештою, я вирішила оформити на них свій заповіт.
Коли син довідався про це, то здійняв справжній скандал. Невістка так миттєво включилася. Вона навіть вибачилася переді мною за всі минулі образи. Однак я розумію, що у цих словах немає щирого каяття. Як би молоді тепер не поводилися, але майно має дістатися Каті. У мене немає нікого ближчого, ніж вона.
Проте син вирішив не здаватися. Він спробував вплинути на мене через сестру:
– Схаменися, Тамаро! – сказала вона. – Ти справді готова чужій дівці віддати квартиру? Подумай про свого сина і його сім’ю! Повір, що як тільки ти перепишеш нерухомість, то залишися без даху над головою. Не буде твоя Катя за тобою глядіти на старості літ.
Ці слова змусили мене задуматися. Можливо, я дійсно помиляюся… Та з іншого боку, чого можна чекати від невістки з сином, яким я не потрібна навіть здоровою?
Порадьте, як правильно вчинити у такій ситуації. Можливо, у когось знайдуться путні пропозиції.
Як би ви вчинили на місці жінки?
