Тремтячими руками набираю холодну воду. Здається, що серце зараз просто вистрибне з грудей. Вже забула, як правильно дихати, тому жадібно ковтала повітря.
Почула, як щось розбилося об тверду підлогу – це був мій стакан з водою. Ні, я не могла більше цього терпіти. Знайшла в аптечці заспокійливі ліки та сіла на диван.
– Ти молодець, що так вчинила, ти молодець, – як мантру, повторяла це десяток разів. Здається, що вже минула година, коли я нарешті прийшла до тями. А зранку все так чудово починалося.
Субота, вихідний день. Я планувала зустрітися з своєю подругою Мартою у торговому центрі та влаштувати шопінг.
– Мені потрібна найкраща сукня, адже це корпоратив. Всі колеги повинні аж рота роззявити, коли мене побачать, – казала Марта й бігала від одної вітрини до іншої.
Однак, я не прихильник таких розваг. Взагалі. Не люблю натягнуті посмішки консультантів, скупчення клієнтів, всю цю тисняву. Ну а якщо твій зовнішній вигляд не відповідає статусній крамниці, то на тебе дивитимуться косо. А ще будуть перешіптуватися за спиною. Набагато легше та краще купити одяг онлайн. Чесно кажучи, вже за 10 хвилин я втомилася та пішла у найближчу кав’ярню.
– Ну, будь ласка, ти ж моя найкраща подруга. Потрібно, щоб ти допомогла мені обрати аксесуари, взуття. У тебе є смак, – благала подруга. А ще робила такі сумні очі, як у котика з мультфільму “Шрек”. І так щоразу на мене діяли її чари. Марта знала, що до мене можна з легкістю підлеститися компліментом – я одразу прийду на допомогу.
Ми товаришуємо ще зі школи. Я завжди їй давала списувати домашні завдання, бо “найрозумніша у класі”, писала реферати та відповіді на екзамени, бо “навчаюся на державній формі та маю стипендію” та обираю меблі для квартири, адже “у мене такий гарний дизайн інтер’єру, маю смак”. І зараз та сама казочка почалася – витягла мене у суботу з теплого ліжка заради нової сукні. Звісно, що така поведінка дратувала, адже у мене були інші плани. Однак, Марта – моя найкраща подруга, я не могла їй відмовити.
Я взяла нам смачне лате, заплатила свої гроші. Бачила, що вона сиділа на лавці та з кимось говорила. Присіла заді, адже сидіння були подвійні. Але Марта мене не помітила. Я вже дістала телефон та хотіла зателефонувати мамі, як почула наступне:
– Ох, ну Аліна така зануда, чесно. Я хочу з нею прогулятися, сукню нову купити. Ну все-таки у мене корпоратив, треба виглядати розкішно. А вона постійно ниє про те, що краще одяг онлайн замовити. Дістало, так і хотіла їй рота заліпити. Ну але з ким я ще буду собі шопінг влаштовувати? У всіх вже діти, чоловіки, справи. Та і хто на Аліну гляне, хіба сліпий захоче з такою дівчиною зустрічатися. Ну так, ти її бачила, пам’ятаєш, вона до мене у гості приходила. Ну така повненька, ти казала, що вона ідеально підійде для реклами антицелюлітного крему, тільки як приклад “до”. Ха-ха.
Мені стало так боляче, що я хотіла просто кинути каву та побігти геть. Всі ці роки подруга ось так нахабно про мене пліткувала за спиною, а при зустрічі мило посміхалася. А я дозволяла собою маніпулювати та виконувала всі її забаганки. Думала, що це моя найкраща подруга…
Я побігла до вбиральні та витерла сльози. Ні, я це просто так не залишу. Досить мною користуватися, я також маю почуття. Не дозволю об себе так витирати ноги та насміхатися.
– Ох, ну де ти пропала? А ти хіба не купила мені лате? Ну я так втомилася і хотіла пити, – докоряла подруга.
– Марто, я все чула. Досить так лицемірно поводитися.
– Я нічого поганого не говорила. А це не про тебе, це про мою іншу подругу, її також звати Аліна, – намагалася виправдатися Марта. Однак, це виглядало так жалюгідно.
– Припини нести всякі нісенітниці. Досить, я не мавпеня на побігеньках, яке тебе щодня розважатиме. Прощавай.
Я чула, як вона мені щось гукала. Зайшла додому та почала гірко плакати.
Тоді я відчувала злість, образу, ненависть, розчарування, сумнів, емоції вирували у мені з шаленою швидкістю. Я вважала, що Марта – хороша людина. А вона ось так підло вчинила.
Під вечір почала сумніватися. Навіть якось стало соромно за те, що посварилася. Взяла у руки телефон та вже хотіла написати повідомлення, але відігнала цю думку геть. Ні, так не можна робити. Але вже який день згадую про ту зустріч і думаю, що просто погарячкувала. А Марта ще жодного разу не зателефонувала до мене. Напевно, я її дуже образила.
Аліні варто помиритися з Мартою? Чому ви так вважаєте?
