Щовечора Таню вдома чекало гора немитої посуд, неприбрана квартира, чоловік і четверо чужих для неї людей!
Ну, як чужих. Родичів. Але не її, а Івана. ЇЇ чоловіка.
– Ти хочеш з друзями відпочивати, а я маю твоїх родичів розважати, так?
– Так, мені потрібно відволіктися.
– А в магазин ти хоч зайшов? Бо я не встигну. Ще сестрі твоїй документи маю зайти роздрукувати. А ще готувати потрібно. Завдяки “гостям”, які у нас затримались, я тепер повинна щодня цим займатись.
– Таню, я не мав часу.
Іван насправді прикидався, що дуже зайнятий, він рідко допомагав Тані. І до друзів втікав, щоб побути в тиші. Адже вдома її дочекатись нереально.
– Тітка Таня, ми будемо малювати сьогодні? – запитав вчора Женя.Це племінник чоловіка. Єдина втіха жінки.
– Завтра помалюємо, – відповіла йому Аня – У мене сьогодні ще багато роботи.
– Ань, там фрукти закінчилися, купи завтра, – це вже мама Жені, зовиця Таніна. Валя. А ще був чоловік її Антон.
Сьогодні документи роздрукуй, завтра фруктів купи, післязавтра ще щось. А Таня так втомилась…
– Ти більше нічого не взяла? Що ми сьогодні на вечерю їсти маємо? Таню, думати треба про гостей краще – наговорила Валя, глянувши у пакети, які принесла Таня.
– Ти можеш сходити у магазин і придбати те, що твоя душа забажає.
– Можу. Але ж я тебе просила..
Все по дому робить Таня. Прибирає, готує, пере. В магазин ходить теж Таня. І постійно якісь прохання. Від “купи цукор”до” поїдь на інший кінець міста, щоб забрати дещо”. Аня щосили намагалася бути гостинною, але їм все мало.
Збиралися погостювати на тиждень, вже живуть тут місяць.
– Куплю, – погодилася Аня, важко зітхнувши.
– Чудово. Як буде вечеря, поклич. Ми там фільм дивимося, то ще зачекаємо – Валя сказала і вийшла.
Стало набагато образливіше. Вони дивляться фільм і їдять якийсь тортик. Її навіть не подумали покликати. Ніхто нічого не приготував. Вдень з’їли те, що залишилося від вчорашньої вечері, і чекали, коли повернеться Аня.
– Чекайте, – вголос сказала Аня. ” Набридли! Вона тут весь місяць за всіма бігає, а подяки ніякої” – подумала.
Дівчина дуже швидко зібралася і пішла до подруги. Там вони посиділи, поспілкувалися. Чоловікові Таня написала повідомлення, що поїхала до Лілі. Вранці розбудив дзвінок у двері квартири подруги.
Чоловік. Зі скандалом.
– Мої поїхали! – почав він , – я повернувся додому близько 2 години ночі, вони збирають речі. Сказали, що не хочуть перебувати у такої рідні, яка навіть вечерею пригостити не хоче. Валька образилася.
– Я 30 днів їх всім пригощала, все робила, поки ти відпочивав. Достатньо. Приїжджав і готував би сам.
– Так-то хочеться відпочити після роботи.
– А мені не хочеться?
– Загалом, не до цього. Поїхали на вокзал. Поїзд через годину, встигнеш вибачитися.
– За що, цікаво?
– За те, що гостей не приймала.
– Гостей приймають тиждень. Через місяць це вже сусіди, які теж можуть якось взяти участь, а не нахабніти.
– Не поїдеш, значить?
– Ні.
– Тоді вони поїдуть.
“От і добре” – думала Таня. Нарешті це закінчиться. Їй не важко було прийняти гостей, але, коли цього ніхто не цінує, то і робити не хочеться нічого. До того ж вона теж жива людина, їй хочеться відпочити і розвіятись, а не цілодобово обходжувати родичів.
Шкода, що чоловік цього не розуміє…
А у вас були такі “нахабні” гості?
