Ми з чоловіком познайомилися два роки тому. Між нами зав’язалися стосунки, які закінчилися весіллям. Тоді мені виповнився 21 рік, а моєму обранцю 26. Проте він завжди був серйознішим і відповідальнішим, ніж я.
Взагалі я не планувала так швидко виходити заміж. Я заочно вчилася в інституті, працювала фітнес-тренером і отримувала насолоду від свого життя. Тим паче у мене є старша сестра, яка після трьох років шлюбу розлучилася. Це лише був додатковий приклад, який переконував, що спішити з вибором обранця не варто.
Проте мій майбутній чоловік був настільки турботливим і люблячим, що я без роздумів погодилася на його пропозицію узаконити наші відносини. У той момент мені щиро цього хотілося.
Після весілля ми оселилися в домі чоловіка. Раніше я мешкала у квартирі з батьками, тому великий приватний будинок здавався розкішшю. До того ж обранець заявив, що я тут господиня і можу робити все, що заманеться.
Мені хотілося бути зразковою дружиною, якою чоловік пишатиметься. Саме тому я прокидалася кожного ранку вдосвіта, щоб приготувати сніданок, поприбирати і привести себе в порядок. Матір з сестрою, які регулярно приходили до мене в гості, також були в захваті від мого нового будинку та від чоловіка.
Та нещодавно я почула від нього пропозицію найняти хатню робітницю, щоб та прибрала й готувала. Я погодилася, хоча глибоко в душі мене таке рішення обурило. Так, додаткова допомога спростить мені життя, але хіба я погано справляюся зі своїми обов’язками?
Можливо, мій чоловік не проти того, щоб у нашому домі постійно була присутня стороння жінка, але мене цей факт напружує. Я звикла до свого ритму життя і не хотіла б нічого змінювати.
Мені приносять задоволення усі хатні турботи, тим паче я маю на них час. Можливо, варто сказати чоловікові, що я проти хатньої робітниці?
Сестра каже, що я зроблю велику помилку, якщо відмовлюся. Адже моє життя стане простішим, коли частину справ буде виконувати хтось інший. Тоді й часу на себе з’явиться значно більше.
Що б ви могли порекомендувати жінці?
