Щоразу думаю про те, що деякі панянки упродовж життя не можуть знайти собі навіть одного нормального чоловіка, а мені пощастило з трьома.
Не те щоб користі від стількох було більше, ніж від одного. Все одно весь побут на моїх плечах. Втім, я маю змогу одночасно вибудовувати абсолютно різні типи відносин. Це дуже допомагає випробувати тактики і знаходити різні підходи до людей.
Всім одночасно догодити важко, слід часто переформатовуватися, але це дуже цікавий досвід. Зараз розкажу про кожного зі своїх коханий трохи детальніше.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Найдовше я живу зі Святославом. Він дуже добра та тямовита людина. З ним завжди спокійно та безпечно. Це той чоловік, про якого кажуть “як за кам’яною стіною”, хоча натура у нього дуже і дуже піддатлива. Якщо знайти підхід. Святослав відповідає всім моїм мріям. Просто ідеальний чоловік.
Другим став Богдан. З ним я повертаюся у юність, де спочатку робиш, а тоді думаєш. е така легкість та безтурботність, якої мені не вистачає зі Святославом. Але найбільший мінус Богдана в тому, що цілі вечори він проводить за комп’ютером. Часом здається, що ігри йому важливіші, ніж я. Але і в ньому я знаходжу частинки свого Я.
Останнім став Сашко. Ми познайомилися з ним нещодавно. Разом всього кілька місяців. Він у мене наймолодший, тож і досвіду ще не має. Поки тільки вчимося пізнавати одне одного. Але Саша дивиться на мене таким закоханим поглядом, що, здається, тільки з ним я почуваюся потрібною. Тільки спати ночами не дає.
До слова, усі мої чоловіки знають одне про одного. Їх усе влаштовує. І мене також. Єдиний мінус лише в тому, що я вже сильно втомилася. Чоловіки у мене різного віку, отже і я повинна постійно підлаштовувати під них, ніби стрибаючи в часі.
І, до слова, я розповідала про свою сім’ю. Святослав – мій чоловік, Богдан – наш старший син, а Сашку всього 3 місяці, він наш молодший синочок… А ви про що подумали?
Чи очікували такого закінчення?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
