– Я вже втомився їсти цю жахливу кашу із пшона! – скаржився Петро.
– Крім неї нічого й не залишилося, – відказала Ріва.
Після сніданку чоловік почав збиратися на роботу, яку також ненавидів всією душею. З попереднього місця його звільнили, тому довелося піти на базу зі здачі металобрухту. Стомлювався жахливо, а платили копійки. Та жити за щось треба було. Тітка Ріва також намагається зробити свій внесок, тому підторговує речами.
У них є певні заощадження, але їх чіпати не можна. Ніхто ж не знає, що чекає на них в майбутньому. Після війни у всіх становище нестабільне.
Ріва визирнула на балкон і вдихнула свіже повітря. Вона занурилася в спогади. Колись все було по-іншому. А зараз що?
Петро пішов на роботу, а дружина залишилася вдома одна. Їй було сумно й самотньо від усвідомлення того, що зв’язок з родичами обірвався. Вони вважали їх зрадниками. Але хіба це не обов’язок кожного до останнього захищати свою Батьківщину? Для Ріви її чоловік був героєм, який мужньо вистояв війну. Не без поранень, але з гідністю.
Раптом у двері постукали. На порозі стояла сусідка Стефа.
– Я ось прийшла… – зам’ялася вона. – Пригощайтеся, – сусідка сунула згорток і втекла геть.
Жінка здивувалася. На очах виступили сльози вдячності. Вона прийняла гостинець і занесла його на кухню. У згортку був шматок сала. Та на цьому візити не закінчилися.
– Здрастуйте! – привітався місцевий дільничий. – Я з ринку повертаюся, а там сьогодні такі знижки були на овочі й зелень, тому ось прийміть.
Ріва не вірила своїм очам. Стільки свіжої їжі у їхньому домі давно не було.
А через годину зайшов Геннадій Петрович, сусід зверху, з палкою Краківської ковбаси.
– То Петрові до сніданку, – промимрив він.
Раптом жінка згадала, як до війни вони збиралися всією сім’єю за одним столом і їди традиційний куліш. Такий смачний, домашній…Точно! Потрібно приготувати цю страву і пригостити усіх сусідів. Зрештою потрібно було якось віддячити за всі добрі жести….
І Петро зрадіє, коли побачить куліш на столі. Вони часто ним смакували на фронті, де й познайомилися. Вона була медсестрою, а він – бравим солдатом. Між ними одразу спалахнули почуття після першої ж зустрічі.
Ріва вирішила не гаяти часу, тому кинула на сковорідку порізане сало, а тим часом начистила кілька цибулин і вимила пшоно. Потім підготувала моркву, селеру, спеції. Нарізала все соломкою і почала чаклувати над каструлею.
Куліш готовий. Приємний аромат заполонив кухню. Ріва почекала, коли повернеться Петро. Разом вони запросили тітку Стефу, Геннадія Петровича і дільничого з дружиною. У них були сумніви, що вони погодяться прийти.
Але ближче до вечора гості почали сходитися. Вони сіли за одним столом. Ріва подала куліш, а на серці їй стало так добре й тепло…По-домашньому.
А що вам дарує відчуття домашнього затишку?
