Я її на руки підхопив, притиснув до себе і розплакався. Тільки від щастя вже. Від радості, що є в цьому світі вірність і любов

Собача вірність і любов не знає кордонів. Давненько це сталося, коли я з армії повернувся. В той день одна тваринка змогла змінити мій погляд на весь світ. Такого доброго і люблячого серця, я більше не зустрічав.

Жили ми в селі. Майже в кожному дворі свої собаки були, ну і приблудні бігали вулицею. Своїх псів ми на ланцюг не саджали, шкода було, а вони й не тікали далеко, так по околицях побігають і додому.

Ходила до нас і приблуда, ми її Діна назвали. Ласкава собака. Ніс величезний, вуха сторчма. Вічно захекана прибіжить, морду суне під паркан, гляне чи вдома наші «мужики» чи ні. Якщо ні, заскочить, з’їсть все у них з мисок і тікає світ за очі.

Прогнати її рука не піднімалася, так сміявся, дивлячись на її диверсії. Коли до воріт я підходив на призьбі посидіти, вона підбігала часто. Грався з нею, м’ячик кидав або просто тріпав за вуха. Здружилися ми з Діною.

Додому не міг назавжди пустити, ну куди, там пси живуть, та й взагалі їй на вулиці жилося непогано. Взимку не вижену, звичайно, нехай спить в сараї, а так на цілий день не треба.

Тільки так склалося, що з Діною я більше часу проводив ніж з псами нашими. Ті бігали собі, а ця лащилася, бігала за мною хвостиком.

Я її в жарт питав – Закохалася чи що? А вона у відповідь закрутиться, застрибає, язика висуне. Смішна була.

Пішов в армію. Дівчина моя писала мені листи з пів року, а потім ні слуху, ні духу. Писав, а у відповідь тиша. Ну, думаю, пошта барахлить. Не може бути, щоб вона всі наші клятви, обіцянки порушила. Наївний пацан молодий.

Повернувся через два роки, квітів купив, пішов до її дому. З-за паркану мати крикнула, що вдома її немає і не буде. Що заміж вона вийшла і мені сюди дорога закрита. А я ж дурень молодий до останнього вірив, що чекає. Дурний був, загалом.

Надія померла, боляче стало до неможливості. Сів там біля паркану її в повній прострації. Не дивно, адже стільки чекав моменту цього. Сперечався з усіма, що чекає, бився навіть за слова погані.

Раптом дивлюся, Діна біжить. Побачила мене, завмерла, голову схилила набік, а потім як кинулася до мене щаслива. На землю звалила мене, почала обличчя облизувати, верещати від щастя, знову лизати мене.

Я її на руки підхопив, притиснув до себе і розплакався. Тільки від щастя вже. Від радості, що є в цьому світі вірність і любов …

Ira
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector