Я двічі виходила заміж. Перший шлюб розвалився через те, що я не могла мати дітей. Лікар так і не змогли пояснити, в чому справа. Чоловік не зміг з цим змиритися і після 11 років спільного життя пішов до іншої.
Згодом я одружилася вдруге. Я швидко завагітніла і народила донечку. На той момент мені було 43 роки. Це велике диво та щастя, що мені вдалося виносити здорову дитинку. Довгоочікувана дівчинка буквально була подарунком з небес.
Якщо спочатку я думала, що найважчим випробуванням для мене буде фізичний стан, то насправді все виявилося по-іншому. Адже усі люди дивувалися і не розуміли, як я у своєму віці можу чекати на дитину.
У приймальній до лікарів молоденькі матусі косо зиркали на мене і обговорювали між собою. Медики також ставили багато запитань. Кожного разу доводилося пояснювати, що так склалися обставини. Хоча вік батька дитини ні в кого не викликав жодних запитань, а чоловік був старший від мене на 2 роки.
Тож мені постійно дорікали тим, що я народжую у старому віці, а могла б набагато раніше змінити чоловіка. А ще переконували, що з маленькою дитиною мені не впоратися. Це справді виявилося правдою. Адже вже через декілька місяців новонароджена донька дуже втомила мене.
Виховувати малечу ставало дедалі важче. Я не встигала за її ритмом, тому часто зривалася і кричала. Оточуючі вважали, що я її бабуся, а не матір. Через це інші матері оминали мене навіть у дитячому садочку. Мені здавалося, що донька також почувала себе некомфортно і заздрила своїм подругам, у яких були молоді матусі.
Зараз моїй дочці 26 років, але вона не спішить заводити дітей. Каже, що до 35 планує займатися саморозвитком та власною кар’єрою. Я намагалася розповісти їй про всі недоліки пізнього материнства, але ці аргументи її зовсім не переконують. На її думку, я просто хочу раніше стати бабусею. Не знаю, як до неї достукатися….
А на вашу думку, у якому віці варто народжувати дітей?
