В мене нарешті вийшло вирватися до доньки. Я подзвонила їй поділитися цією новиною, думала зрадіє. А вона мені говорить: “Слухай, мамо, в мене в серпні купа справ, давай не зараз”. Кажу пізніше приїду, а вона й пізніше зайнятий. Тоді вирішила запитати, мовляв, можливо, взагалі не хочеш, щоб я приїжджала. Зразу ж пожаліла, що таку дурницю ляпнула. А вона й каже: “Краще й справді не приїжджай” – і кинула слухавку. За що вона так зі мною? Я виховувала її одна, квартиру купила їй. За що?…
Моя донька Леся живе за 200 кілометрів від мене. Її чоловікові 8 років тому запропонували там роботу, от вони й переїхали. Шли роки, діти вже й влаштувалися в новому місті, вертатися не хотіли. Вирішили купити там квартиру, я гроші дала.
Звісно, не за всю квартиру розрахувалася, але 80% всієї вартості все ж оплатила я.
Нема чого таїти, я їх дуже виручила. З тими грошима, які я їм дала, вони взяли мінімальний кредит, який вже давно виплатили. А інакше мали б досі віддавати борги, або жити в орендованих квартирах.
А так, донька з чоловіком живуть у двокімнатній квартирі. Виховують дітей – хлопчиків чотирьох і п’яти років. Внуків я дуже люблю, завжди намагаюсь їм щось купити й відправити поштою. Раніше я приїжджала до доньки по 2 рази на рік, мінімум. Залишалась десь на три тижні й брала весь побут на себе. Щобільше, ми щоразу влаштовували генеральне прибирання. Ми вікна, перебирали шафи та антресолі.
Я приїжджаю і все у них змінюю! Шафи перебираю, одяг перепираю, перепрасовую і перескладаю. Всі полиці та меблі полірую, Штори перу, люстри мию. Пилюку витираю. Всю кухню перебираю. Кожен раз, коли від них їду, то квартира просто сяє від чистоти. Прошу доньку все так само підтримувати до мого приїзду, а вона знову все занедбувати. І мені доводиться знову все прибирати.
Звісно Леся прибирає перед моїм приїздом, але зовсім поверхнево. Вона взагалі не вміє і не любить цим займатися. А от я завжди навожу справжній порядок. Завжди змушувала її до порядку в дитинстві. Шкода, що так і не змогла привчити.
Постіль вона не прасує, а зразу складає у шафу. Підлогу миє, коли настрій буває. Пилюка на шафах і люстрах, напевно, лежить до тих пір, поки я не приїду. Тоді вона трохи щось метушиться, щоб я знову не сварила її.
Якось раніше я приїжджала кожних пів року, а останнім часом щось своїх справ багато навалилось. Ось недавно все ж вирішила все залишити та відвідати доньку й онуків. Думала, поїду до них на цілий серпень! Встигнемо все ретельно прибрати.
Я подзвонила їй поділитися цією новиною, думала зрадіє. А вона мені говорить: “Слухай, мамо, в мене в серпні купа справ, давай не зараз”. Кажу пізніше приїду, а вона й пізніше зайнята. Тоді вирішила запитати, мовляв, можливо, взагалі не хочеш, щоб я приїжджала. А вона й каже: “Краще й справді не приїжджай”
Як так? Я їй квартиру купила! Я її виховала сама. А вона тепер так зі мною. За що?
А що ви думаєте з цього приводу?
