Ми з чоловіком в шлюбі уже 8 років, а 5 років тому у нас народилася донечка. Спочатку все було добре, але зараз я помітила, що усі чоловічі обов’язки лягли на мене.
Мабуть, я сама в цьому винна. Адже я так хотіла зробити життя мого чоловіка комфортним, що він зовсім розлінився.
Ми живемо на орендованій квартирі, за яку платить моя мама. Вона розуміє, що це не дешеве задоволення, тому допомагає нам, як може. На роботу чоловік їздить разом з моїм батьком. Вони обоє працюють на заводі. Тож і на бензин він нічого не витрачає. Куди дівається його зарплата – не знаю. Цих грошей я не бачу.
Я також працюю вчителькою у місцевій школі. Хоча у мене там неповна ставка, але на особисті витрати вистачає. Чоловік майже усі гроші витрачає на себе, бо звик, що теща купить продукти і все необхідне для дочки. А він у нас для краси.
Окрім роботи я воджу дитину в садок і роблю всі справи по дому. Харчі нам приносить моя мама, а чоловік навіть не думає за це їй повертати гроші.
Та сьогоднішня ситуація стала останньою краплею. Чоловік без дозволу заліз в мій гаманець і взяв звідти гроші. Хіба він туди щось клав, щоб потім нишпорити?
Я саме хотіла розрахуватися за курточку для дочки. Відкриваю гаманець, а там пусто. Дзвоню до чоловіка, а він, як виявилося, взяв гроші на ремонт машини і забув сказати.
Навіть у цій ситуації на допомогу прийшла моя мама. Вона мовчки купила онучці куртку, але з виразу її обличчя було зрозуміло, що їй не подобається поведінка мого чоловіка. Мій тато завжди був годувальником сім’ї, хоча мати допомагала, як могла.
У мене більше немає сил це терпіти, тому я навіть задумуюся про розлучення.
Чоловік звик, що теща у всьому допоможе, а він може їсти фастфуд і жити у своє задоволення. Навіть сьогодні зранку він кинув тарілку біля раковини і поїхав на роботу. Та хіба я наймалася посудомийкою?
Я втомилася, що поруч немає справжнього чоловіка. Чи варто сподіватися, що щось змінитися, чи краще одразу подати на розлучення?
Що ви думаєте з цього приводу?
