Вчора ми запросили батьків чоловіка, відсвяткувати нашу річницю шлюбу. Мій свекор зайшов на кухню, оглянув все і засміявся. Свекруха ж жінка з характером, не могла просто пройти повз і нічого не сказати: “Ти що, заставляєш мого Василька мити посуд? Ти вважаєш, що то чоловіча робота? Та від тебе так чоловік піде!”.
Ми з чоловіком ще на “березі” домовились, що всі хатні справи виконуємо двоє, оскільки двоє багато працюємо. Але, мій чоловік ще той мамин синочок, якого всі дуже залюблюють і опікують. Він звик, що мама завжди приготує їсти, попере одяг та взагалі все зробить сама. Батько ж у нього, військовий, серйозний мужчина, якого мама також опікає, але він хоча б має золоті руки і зі всім в хаті може справитись. А Вася…Васю лампочку поміняти прошу тиждень.
Якщо говорити про свекруху, то вона типова жінка військового – домогосподарка. Оскільки вони можуть в будь-який момент кудись переїхати, то й сенсу їй працювати не має. Тому вона взяла на себе таку нелегку роль, виховувати синів і займатись домогосподарством.
От і звик мій чоловік до всього готового, а я не можу фізично стільки часу приділяти хатнім справам, оскільки багато працюю. З такої дурниці, на перший погляд, почалася наша сварка. З посудомийки, яка, на мою думку, нам просто необхідна. Маю я більше робочих днів, аніж Вася, тому для мене логічно, щоб він допомагав мені щось робити, а не просто просиджував штани на дивані.
Коли я його запитаю, чому він за цілий день не помив посуд і лишив це все мені, то у відповідь чую: “Ну, ти ж знаєш, я ненавиджу мити посуд, воно все жирне там ще й сковорідка” – і додає: “От моя мама все встигала, ще й виховувала нас з братом і завжди виготовлювала багато страв”.
– “Твоя мама тільки й те робила, що займалась домашніми справами, а не працювала так, як я. Працюю я більше ніж ти і зарплату маю майже таку саму, то чому я маю все робити сама?”
Я спочатку намагалася бути хорошою хазяйкою, все встигати, але це неможливо. Після чергових сварок, ми вирішили купити посудомийку. Василь вперся рогом, що буде сам її встановлювати. Так вона у нас простояла кілька днів і я вирішила проявити свій характер: перестала мити посуд взагалі, тільки за собою мила тарілки і ховала їх у надійне місце, куди точно ніхто не залізе.
Наступного ранку, Василь збирається на роботу, зробила я йому бутерброди і залишилось тільки поставити в контейнер, з чим він може справитися і сам.І тут я чую вигуки з кухні:
– Наталю, де у нас лежать чисті контейнери? – вигукнув Василь.
– Лежать там, де завжди, – відповіла Наталя, – можеш пошукати у мийці, якщо чистих немає.
– Ти вирішила піти на принцип? Тобі так важко помити контейнер для чоловіка? – нервово запитує Василь.
Любий, звісно, що ні. У тебе вчора був вихідний, а я була на роботі, ти міг подбати хоча б про себе, вже не говорячи про те, що можна було б і допомогти дружині.
Василь вирішив показати свій характер і спеціально не помити собі контейнер. Відставив бутерброди убік та й пішов на роботу. Така боротьба у нас тривала кілька добрих днів.
Так що ж сказала свекруха: “Я ніколи собі не дозволяла так поводитись, я справлялась і без посудомийної і без пральної машини, все своїми руками” – нервово відповіла жінка.
– “Так, ви молодець, але ви не працювали ще на роботі, так само як ваш чоловік” – промовила Наталя.
Свекор має золоті руки й по дому завжди щось допомагав. А ваш син ані палець об палець вдарити не хоче: посуд мити не вміє, одяг прати також, навіть, посудомийку встановити не знає як.
На цьому, наша розмова завершилась, бо свекор, як справжній чоловік, встановив посудомийку і розв’язав наше питання. Я ще була на емоціях і хотіла виговорити все, що думаю про Василя, але зайшла в кухню і побачила, як він укладає посуд у машинку.
З посудомийкою ми розібрались, але на черзі у нас ще прибирання квартири. Мовчати я не буду, адже теж багато працюю і вважаю це не справедливим.
Що б ви робили у схожій ситуації? Як будувати стосунки з чоловіком та не сваритись?
Як би ви пояснили свекрусі, що у наш час обов’язки діляться рівномірно?
