Я зраджувала подругу три роки і досі мовчу.

Мені тридцять три, у мене двоє дітей. І жоден з них не від мого чоловіка. Бо чоловіка у мене немає. Є лише Михайло – чоловік моєї найкращої подруги Віри.

Все почалося три роки тому. Віра тоді розійшлася з Михайлом. Вони посварилися, розбіглися і кілька місяців не спілкувалися взагалі.

Михайло подзвонив мені. Сказав, що хоче поговорити. Ми зустрілися, випили вина, і я сказала собі, що це просто розмова між знайомими.

Але це була не просто розмова.

Я давно хотіла сім'ю. Мені вже було тридцять, я жила сама, і в мені щось надламувалося від цієї самотності. Тієї ночі я про це не думала. Я просто була поруч із ним.

Через місяць я дізналася, що вагітна.

Саме тоді Віра і Михайло помирилися. Зійшлися знову, ніби нічого не було.

Я могла б зробити аборт. Але мені було тридцять років. І я вирішила залишити дитину.

Михайло не відвернувся. Навпаки – він приїжджав, допомагав грошима, сидів зі мною в лікарні на оглядах. Коли народився Максимко, він приходив двічі на тиждень. Грався з ним, купав, купував одяг.

А Віра думала, що її чоловік просто добра людина.

– Михайло такий відповідальний, – казала вона мені по телефону. – Ти бачиш, як він опікується твоїм хрещеником? Мені пощастило з ним.

Я мовчала. Говорила щось на кшталт: "Так, він хороший".

Потім Михайло переписав на Максимка квартиру. Однокімнатну, від бабусі. Просто так. Сказав, що дитина повинна мати щось своє.

Я не знала, що думати. Мені було і вдячно, і страшно одночасно.

А потім він сказав те, від чого я не могла спати кілька ночей.

– Людо, давай народимо ще одну дитину.

– Що? – я навіть не зрозуміла спочатку.

– Я хочу ще одну дитину від тебе.

– Михайле, ти серйозно? – я відступила від нього. – Як я поясню це Вірі? Ви з нею можете самі народжувати скільки завгодно. Навіщо тобі це?

Він навіть не замислився.

– Це тебе не стосується. Не лізь у наші справи, – і ніжно обійняв мене за плечі. – Ну що, народимо?

Я стояла і не знала, що сказати. Бо частина мене хотіла сім'ї. А інша частина розуміла, що я вже давно перетнула межу, за яку не можна було заходити.

Зараз у мене двоє дітей. Обидва від Михайла. Він досі приходить, досі допомагає. Досі живе з Вірою.

А Віра досі не знає нічого.

Іноді вона телефонує і розповідає про своє життя. Про те, яка в них із Михайлом гарна пара. Про те, що думають про спільну дитину.

Я слухаю і посміхаюся в трубку.

Я не знаю, коли це все вийде назовні. Але я знаю, що вийде.

Скажіть мені чесно: а ви б зберігали таку таємницю чи все ж таки сказали б правду?

Valera

Популярне