Відносини між свекрухою та молодою невісткою – то болюча тема. Знаю, що у деяких настільки погані стосунки, що навіть одна одну бачити не хочуть. Однак, все залежить тільки від них. Як то кажуть “що посієш – те й пожнеш”. Декілька місяців тому я потрапила у лікарню, були серйозні проблеми зі здоров’ям. Там познайомилася з одною жіночкою, вона була старша від мене. Тоді я робила операцію на зір, тому погано бачила. Ось нова знайома мені допомагала – подавала фрукти, читала газету та ми просто розмовляли. Вона розповіла мені одну історію зі свого життя.
То справді був важкий час і виживали лише ті, хто вмів крутитись у різних ситуаціях. А ми в той час були на базарі, тож хоча трохи, але грошей мали.
— А Ви не їздили в Київ на базар? — запитала якось я сусідку по палаті.
— Їздила, возила свекрусі сумки. Вона продавала, а я помагала. Треба було тоді виживати.
Переді мною з’явилась картинка одного дня із того десятиліття.
Я продавала різні городні овочі, місце зайняла коло старшої жінки в чорній хустині. Ми тоді не встигли заговорити, бо до неї підбігла мила дівчина:
— Мамо, я ось тут сумки поставлю, — сказала і побігла собі.
— Доця? — запитала я тоді сусідку.
— Невісточка, — лагідно озвалася жінка. — На роботу поїхала. Тяжко їй з двома дітьми одній, то я помагаю.
— Сина не стало… — чи то запитала, чи підтвердила я свою здогадку.
— Так, — тихо проказала моя сусідка і витерла сльозу.
— Хворів? Молодий іще ж…
— Друзі розказували йому, що Олена погана, з кимось його зрадила… Але то була неправда, бо невістка у мене золота. А він сів у машину і погнав…
Тоді у мене не було слів. І чи існують ще такі свекрухи, які в таких ситуаціях були б на боці невістки? Вони ж так часто звинувачують молодих в усьому: що син п’є, що не працює, що в хаті двері скриплять і все розхитане… А мама тут не сина захищала, а невістку, ще й при таких причинах смерті сина. А тепер ще й помагає.
Після розмови з Оленою ми згадали одна одну.
— А чи жива ще ваша свекруха?
— Жива. Ми живемо разом, діти вже повиростали і поїхали хто куди.
— Золота у вас свекруха…
— Так, — згодилася дівчина. — Як чоловік загинув, то їй постійно плітки доносили, що я когось маю на боці. А вона лише й відповідала, що тільки рада за мене буде й навіть придане готова дати. Після тих слів ніхто і слова лихого в мій бік не смів казати.
Ось і таке буває у житті. Хтось скаржиться на те, що у неї така погана свекруха та навіть бачити не хоче. А розумна жінка прийме дівчину у родину, як рідну донечку і все у них буде добре.
Ви погоджуєтеся з такими словами? Чому?
