Я знаю, що таке – пережити втрату …
Я чоловік. І іноді я не знаю, чи варто писати про свої почуття і свій досвід. Адже навколо чоловіків завжди існував цей стереотип, що ми повинні бути сильними і стійкими. Від нас очікують непорушності, немов нічого не може зачепити нас, особливо, якщо мова йде про справи сердечні. Але мене це все дістало. Я на таке не підписувався. Хоча мені все ще некомфортно через мої почуття та емоції, все ж про них поговорити просто необхідно.
Тому зараз я хочу написати про те, через що я неймовірно нещасний. Я хочу написати про те, через що мене вивертає навиворіт. Я хочу написати про те, про що я дуже шкодую – про любов. Тому що я просто втомився чути про те, що чоловіки не страждають через розставання. Я втомився чути, як люди кажуть мені просто забити і рухатися далі, ніби мої почуття нічого не значать, адже я ж не жінка.
Ненавиджу, коли мені кажуть, що мені потрібно переварювати все в собі, тому що я знаю, що від цього буде тільки гірше. Мені розбили серце, і мені потрібно щось з цим робити. Може я навіть не відновлюсь від цього повністю. Але я знаю, що це прямовисна скеля, по якій мені потрібно дертися вгору, туди, куди я хочу. Мені набридло, що мене змушують ховати скелети у шафі. У мене вже такий величезний емоційний багаж, що я більше не знаю, скільки ще витримаю.
Часом мені хочеться просто лягти і спати, поки не підуть всі проблеми. Таке відчуття, ніби невидимі голки пронизують мою шкіру, змушуючи мене змиритися із сумною реальністю моєї ситуації. Мій розум зраджує мене. Він змушує мене думати про те, що викликає тяжкість в животі. Він змушує мене зіткнутися з тим, чого я сам не розумію. Зазвичай я можу чимось себе розрадити. Я віддаю багато енергії і уваги, щоб зосередитися на більш позитивних речах в житті.
Але потім мій розум знову повертає мене до думок про те, як я втратив любов, яку міг зберегти. Я чоловік, який по-справжньому розуміє, що таке розбите серце, бо я пережив це. Я все ще переживаю це, і мене зводить з розуму те, що чоловіки не можуть вільно говорити про те, наскільки їм це теж складно. Більшість чоловіків мого віку, які опинилися в подібній ситуації, прикидаються, що нічого не відчувають, живуть так, ніби нічого й не змінилося. Але я не можу змусити себе робити так. Моє життя змінилося, і я до сих пір не знаю – в кращу або в гіршу сторону. Мені страшно.
Але у мене був час подумати про це, і ось, до чого я прийшов. Будь-який чоловік, який поводиться так, немов розставання не зачепило його, – це чоловік, який ніколи не знав справжнього кохання. Тому що будь-яка людина, якій пощастило випробувати любов такою, яка вона є, в її чистій формі, – це людина, яка ніколи б не захотіла втратити цю любов. А втративши справжнє кохання, перевертається весь твій світ. Я знаю, що таке – пережити втрату. Я знаю, що таке – бути невпевненим в майбутньому. І на це неможливо просто закрити очі.
Хтось може просто придушити такі почуття. Але я знаю, що я справжній чоловік, тому що дозволив собі закохатися так, як повинен був. Я дозволив собі стати вразливим, тому що знаю, що без цього неможливо зблизитися з іншою людиною. Так, тепер я переживаю втрату тієї, кого любив. Але нічого. Я досить впевнений у собі, щоб знати, що моя любов була справжньою. Як кажуть: краще любити і втратити, ніж взагалі ніколи не любити.
