Коли Марина одружилася, її бабуся мудро наказувала:
– Не балуй чоловіка від самого початку. Не показуй, що все вмієш, а привчай, щоб з тобою все робив!
Та дівчині так кортіло показати, яка вона вправна, як гарно може прибрати і як смачно приготувати вечерю. Все встигала: і на роботу піти, і вдома порядок тримати. Часом вставала на годину раніше, з роботи поспішала, щоб належне зустріти милого.
Та Юрій цього зовсім не помічав і не цінував. Поступово Марина дуже втомилася від такого режиму. Почала погано себе почувати, змарніла.
– Любий, ти не хочеш допомогти мені прибирати в суботу? Щось цей тиждень дуже важкий був.
– Що ти розказуєш? Як не прийду додому – ти все по телефону розмовляєш. Значить маєш час! А кажеш, що роботи багато.
Страшенно прикро стало жінці через оці слова. По телефону розмовляла з мамою, поки мила посуд. Аж ніяк не через те, що не мала роботи. Тоді вирішила серйозно поговорити з Юрієм.
– Я тут книжку читала про подружнє життя. І хочу запропонувати, щоб ми розділили сімейні обов’язки порівну, ми ж обидвоє працюємо.
– Що там тих обов’язків? Давай.
– Добре, тоді обирай: готуєш чи прибираєш після вечері на кухні?
– Прибираю! Що там пару тарілок.
– Прасуєш білизну чи пилососиш?
– Буду пилососити.
– Виносиш сміття чи купуєш продукти?
– Купую.
– Гаразд, давай спробуємо.
Вже на ранок після сніданку залишилася брудна сковорідка та тарілки. Чоловік вимити їх не встиг. А коли він повернувся додому, вечері не було.
– А де вечеря. Готувати, це ж твій обов’язок!
– Так я чекала, щоб ти продукти приніс, з чого готувати? Ти все купив?
– Я забув!
– Тоді йди до магазину!
– Я стомився, я ж лишень з роботи!
– Добре, йди тоді мий посуд, а я посмажу картоплю.
– Як посуд?! Ти що за весь день не вимила?
– Це твій обов’язок, чи ти забув?
Юрій страшенно розсердився. Вони посварилися і лягли спати голодні. Так минуло кілька днів, в квартирі був страшенний безлад, на кухні повно брудного посуду. В неділю Марина пішла провідати матір. А коли повернулась побачила цікаву картину.
В квартирі була чистота і порядок. На столі — смачна вечеря, вино і запалені свічки. Юрій вийшов з великим букетом троянд і сказав:
– Кохана, я дуже завинив! Пробач мені! Відтепер я буду старатися і в усьому тобі допомагати. І ніколи-ніколи не дорікатиму, що в тебе мало роботи!
Серце Марини розтануло і вони сіли вечеряти. Юрій дійсно старався. Та таких чоловіків, як він, не багато. Чи не так?
