Старий самурай мав групу учнів, яких навчав мудрості та бойовим мистецтвам. Під час одного із занять до нього підійшов воїн. Серед людей він був відомий своєю жорстокою та грубою поведінкою.
Тактика, яку він любив застосовувати у боях називалася “провокація”. Її суть полягала в тому, що воїн спочатку морально доводив свого суперника, який зрештою через надмірну знервованість обов’язково допускав помилку під час бою.
Цього разу все було за цією ж схемою: воїн сказав кілька неприємних слів у сторону самураю. Він хотів побачити якусь реакцію, але той навіть не звернув уваги. Самурай просто продовжував вести своє заняття. Воїн спробував тричі його зачепити, але зазнав невдачі. Зрештою йому довелося просто піти геть.
Це все відбувалося на очах в учнів. Один з них все ж наважився запитати:
– Учителю, а чому ви змовчали? Вас намагалися принизити. Потрібно було відповісти йому і викликати на бій.
На це мудрий самурай відказав:
– Уявіть, що вам принесли подарунок. Та ви відмовилися його брати. Хто тепер є його власником?
– Колишній господар, – хором сказали учні.
– Саме так все працює з негативом, образами і заздрістю. Вони будуть належати тому, хто їх приніс, поки ви їх не приймете.
А ви згідні з мораллю цієї притчі?
