У нашому місті дітей віддають в дитячий садочок за місцем реєстрації. Моя сестра та її чоловік живуть у моєму районі, але прописані вони у батьків, не у нашому місті. Приблизно декілька місяців тому, моєму племіннику виповнилося три роки. Малого віддали в садочок, який знаходився досить далеко від їх будинку – півтори години добиратися на громадському транспорті в час пік. Думали вони зняти з чоловіком квартиру ближче до дитячого садочку, але тоді сестрі з чоловіком буде проблематично добиратися на роботу. Я живу в квартирі свого чоловіка, ми з дітьми лише тут прописані, ніякого права на неї я не маю. Моя родина не прийняла Влада одразу. Вони ніколи сильно не цікавилися нашими дітьми та не допомагали ні з ремонтом, ні з грошима. В гості до моєї мами я навідувалася лише з дітьми. Влада там не раді були бачити.
Але коли почали обговорювати питання про те, як бути з дитячим садочком, моя сестра чомусь одразу вирішила, що я можу самостійно розпоряджатися квартирою Влада. Вона вирішила, що ми повинні приписати її з сином у нас, щоб він відвідував садочок поруч з їх будинком. А ще, вона придумала, що було б досить непогано, щоб наші діти ходили разом в садочок. Я б мала можливість забирати їх до себе, а батьки, не поспішаючи, приходили б з роботи за своїх синочком.
Ось це так сюрприз! А чому не навпаки? Я б теж дуже хотіла мати можливість не спішити за своєю донечкою після роботи, а спокійно одразу приходити додому.
Але, справа зовсім не в цьому. Влад одразу не погодився прописувати мою сестру у своїй квартирі. Тим більше у них ніколи не було дружніх відносин. І знаєте, я повністю підтримую його в цьому рішенні.
Як тільки моя сестра почула, що ми проти, то влаштувала несамовитий скандал. А потім декілька разів мені повторила, що більше не хоче мене знати. Це її особисте право! Мені все одно, я нічого поганого не зробила!
А що ви думаєте про цю ситуацію?
