Ніколи не ділюся ні з ким подробицями свого особистого життя, але терпіти все це більше несила.
2 роки тому вийшла заміж — розраховувала на щасливе і безтурботне життя, але не склалося… Не знала я, що моєю сім’єю після весілля стане не тільки Микола, але і його нестерпна матір.
Галині Петрівні я ніколи не подобалася. Свекруху найбільше дратував той факт, що я дівчина з передмістя. Її не цікавило зовсім те, що в моїх батьків чудова освіта, а моя бабуся взагалі працювала професором в медичному університеті.
Довелося переїхати до квартири чоловіка. Перші місяці життя нагадувало казку, а потім до нас систематично почала навідуватися свекруха. Приходила вона зовсім не як гість, а як ревізор, який залазить в усі куточки в пошуках бруду, пилу чи павутини.
Потім на черзі був холодильник. За 2 роки сімейного життя мені так і не вдалося догодити вибагливій Галині Петрівні. Все несмачне!
Та то ще пів біди! Свекруха з часом почала мене картати за те, що я живу на кошти її коханого синочка:
– Мартусю, ти би скромніше вдягалася. Микола тебе й так годує, поїть. Ще й на квартиру його, мабуть, око поклала?
Я зціплювала зуби і мовчала — знала, що цій жінці нічого не доведеш! Та й не хотілося засмучувати чоловіка своїми постійними сварками.
А дарма! Як я раніше не помічала, що Микола ще жодного разу не вступився за мене, не захистив мене перед своєю шаленою матусею. Вона легко могла на мене кричати навіть в його присутності…
З часом він повністю потрапив під її згубний вплив.
– Марто, я працюю, забезпечую тебе, а вдома такий безлад…
– Я теж працюю. Ти ж знаєш, що в лікарні зараз купу роботи. Я ледь доповзаю додому.
– Синку, що ти слухаєш? Вона ж не шахтар!
Сил на сварки у мене більше не залишалося. Я зачинялася в кімнаті, лягала на ліжко і плакала в подушку.
Нещодавно трапилася ситуація, яка показала мені нарешті те, ким насправді є мій коханий, заради якого я вже кілька років поспіль терплю знущання нестерпної пенсіонерки.
Я захворіла на грип. Не могла з ліжка підвестися, але любові, турботи і ніжності так ні від кого і не отримала.
– Синочку, ти поглянь на неї! Яка ж вона безсоромна! А я казала їй, що волонтерство на вокзалі, де море переселенців, ні до чого хорошого не може привести! То ж ні, вона в геройку вирішила погратися! – кричала вона Миколі через телефон.
Це й стало останньою краплею в чаші мого терпіння.
Виповзаю з кімнати і нарешті починаю говорити те, що тримала в собі стільки часу. Сварка була гучною!
Ввечері повернувся з роботи Микола. Я чекала, що він загорне мене в пледик, зробить мені теплого малинового чаю, погладить по голові, але натомість він забіг в спальню зі злісним криком:
– Як ти могла так вчинити з моєю мамою? Хто ти тут взагалі така? Живеш у нашій квартирі, отримуєш все за “спасибі” і ще смієш так себе поводити?!
Я пробувала йому щось пояснити — але свекруха знатно промила йому мізки.
– Якщо ти не попросиш у неї пробачення, то я завтра ж подам на розлучення.
Цього робити я не збиралася, тому наступного ранку зібрала свої речі і переїхала до подруги. За тиждень часу Микола навіть не поцікався моїм самопочуттям — йому було просто байдуже…
Ось таке у нас було значить “кохання”. На розлучення подала сама. Ні про що не шкодую — нарешті я вільна жінка, яка може жити так, як їй хочеться.
Микола через деякий час охолов і хотів помиритися, але з мене досить. Нехай насолоджується тепер щасливим життям зі своєю коханою матусею.
Команда “Цікаво про” вважає, що Марта прийняла правильне рішення, коли пішла від чоловіка, який все життя звик ховатися за матусиною спідницею. Ніхто не заслуговує до себе жахливого ставлення, тому з таких нездорових стосунків потрібно якомога швидше втікати.
А як вважаєте ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
