Марія з Сергієм почали зустрічатися ще в школі. Згодом дівчина завагітніла і стала мамою в 17 років. Сергія ж у той час забирали в армію. Його батьки не визнавали онука і відмовлялися брати участь у його вихованні. А мама з татом Марії одразу були проти народження дитини, тому сказали, хай дівчина вирішує тепер свої проблеми самостійно.
Молода матуся знайшла притулок у своєї самотньої тітки. Вона переконувала Марію, що на батьків не варто ображатися. Адже у них було не легке життя і зараз вони хочуть трохи пожити у своє задоволення.
Та ця ситуація доводила дівчину до сліз. Вона знала, що у її близьких були кошти, тому вона з сином не були б для них великими тягарем. Однак Марія разом з тіткою сподівалися, що батьки все ж схаменуться і приймуть доньку з онуком. Минали дні, але все залишалося без змін.
Мати дівчини була ветеринаром. Вона облаштувала кімнату Марії на приймальню для тварин. Її чоловікові це дуже не подобалося. Згодом він не витримав і знайшов іншу жінку. Тоді матір залишилася наодинці з собаками і котами.
Батьки Сергія також не змінили своєї думки. Вони лише одного разу навідали внука і більше не приїжджали.
Коли сам Сергій повернувся з армії, то одразу подався на роботу. Молода пара продовжувала жити в тітки, поки син не пішов у дитячий садочок. Тоді Марія змогла піти працювати і переїхати на орендовану квартиру. Згодом батьки Сергія успадкували квартиру від бабусі. Хлопець попросив їх здати їм це житло з тією умовою, що згодом вони її викуплять. Натомість вони не послухали і продали квартиру, а на виручені кошти зробили собі ремонт і купили нові меблі.
Через два роки у Марії з Сергієм народилася дочка. Через фінансові труднощі молодій сім’ї довелося переїхати в маленьку кімнату, де вони четверо тіснили. Тим часом матір Марії жила сама в трикімнатній квартирі. Собаки їй були важливіші, ніж онуки.
Подружжю нічого не залишалося робити, окрім як старанно працювати. Вони змогли наскладати грошей, щоб оплатити навчання для Сергія. Отримавши диплом, хлопець нарешті зміг знайти хорошу роботу.
Тоді їхнє життя почало йти вгору. Сергій відправився закордон, де за три роки заробив на власну квартиру. Діти підросли і пішли в школу. Важке дитинство навчило їх економити і бережливо ставитися до грошей.
Зараз і Сергій, і Марія добре заробляють. Вони кожного літа літають на відпочинок, мають свою дачу і власну машину. Про тітку також ніхто не забуває. Вона завжди віддихає разом з ними і отримує все необхідне. Не дивно, адже лише вона підтримувала молоду сім’ю у скрутні хвилини.
Натомість мати Марії ледве зводить кінці з кінцями. Пенсія у жінки маленька. Цих грошей не вистачає, щоб купити ліки і прогодувати собак. Вона зверталася до своєї дочки за допомогою.
– Нехай твої тварини тобі допомагають! – відрізала дівчина.
Матір Сергія також зверталася до нього з проханням виручити, але він також їй відмовив.
Подружжя вирішило, що відплатить своїм батькам такою ж монетою. Адже свого часу для однієї матері був найважливішим ремонт у квартирі, а для іншої – її коти і собаки.
Це був їх вибір. Хто винен, що вони не думали про наслідки?
Хто має рацію у цій ситуації: діти чи батьки?
