Так сталося, що мої стосунки з чоловіком не склалися. Ми розлучилися з таким скандалом, що навіть не вітаємо один одного з Днем народження. Я не здогадувалась, які це матиме для мене наслідки.
Зараз мені 50 і я стала помічати, що життя без чоловіка йде мені не на користь. З іншим заводити стосунки я не маю сміливості. Боюся стати на ті самі граблі. Не хочу, щоб знову зробили боляче. Хоча головою розумію, що цього може і не статися. Нічого не можу з цим зробити.
Я навіть почала уникати чоловіків і ось до чого це призвело.
Я стала більш замкненою в собі. Коли навіть знайомий мені чоловік пропонує допомогу я зроблю усе, щоб відмовити! Мені не зручно і не хочеться цього! На роботі стала уникати розмов зі співробітниками навіть по ділових питаннях. Коли хтось робить комплімент – я червонію від незвички. Мені набагато легше бути одній.
Я стала більше думати про себе. Зробилася егоїсткою. Бо ж раніше всі клопоти крутилися навколо чоловіка і дітей. На себе часу не вистачало. А тепер я можу усю зарплату витратити на себе, але від цього мені стає дуже незручно.
А ще, здається, у мене починається депресія. Постійний пригнічений негативний стан. Хочеться кожного вечора спертися об сильне плече і почути, що все буде добре. Діти стали це помічати, намагаються підтримати мене. Але це не те. Навіть добрі слова від подруг не допомагають.
Я не можу ніяк звикнути, що вдома на мене ніхто не чекає. Ніхто не розкидує свої шкарпетки й не тулиться ввечері дивитися фільм. Вже думала завести кота чи собаку. Але ж вони не замінять людину. А нові стосунки заводити страшно. Тому виходить таке замкнене коло.
Та я підмітила, що в самотності крім мінусів є і свої плюси. Але зрозуміла, що далі не хочу так жити. Я свято вірю в те, що зможу побудувати нові стосунки. Мені байдуже на вік, адже головне – це почуття.
Хоча, як згадаю скандали з чоловіком, то починаю вагатися чи воно мені треба. Але таки думаю, що з часом я знову стану щасливою! Головне перебороти свій страх.
А ви відчували щось подібне? Як із цим впорались?
