Батьки – найрідніші та найближчі люди у житті кожного. І коли вони поруч, складно, ні, неможливо уявити той день, коли їх вже не буде… Для маленьких дітей батьки завжди є та будуть найкращими. З віком ми усвідомлюємо, що у кожного є свої вади та слабкі місця. Тоді і з’являється розуміння того, що батьки не завжди будуть поруч із нами. Світ буквально таки перевертається з ніг на голову, коли вони зникають.
Коли батьки зникнуть – ви зрозумієте усю важливість сім’ї. А ще – нарешті затямите те, що вони і справді хотіли для вас усього найкращого. Вони давали вам щастя усіма своїми силами. Та, у свою чергу, тільки ваша присутність поруч із ними робила їх щасливішими.
Ця мить і стане чіткою межею між дитинством і дійсністю. Ніхто ніколи більше не назве вас “донечкою”, “сином” чи “дитиною”. Ніхто більше не турбуватиметься про вас під час хвороби.
Якщо у вас ще немає власних дітей, ви неодмінно шкодуватимете, що батьки не побачили внука чи внучку. Що улюблена бабуся ніколи не приготує внучатам млинці… А дідусь ніколи не навчить кататись на велосипеді. Та й загалом – ваші діти ніколи із ними не познайомляться.
Коли їх уже не буде поруч, вам більше не здаватимуться змістовними скарги інших на надмірну опіку з боку батьків. Адже ви би віддали все, щоб знову посидіти поруч із ними.
Біль втрати ніколи вас не покине, що би не казали інші. Але ви неодмінно навчитесь жити із думкою, що їх уже немає поруч. Вам доведеться. А ще – вам здаватиметься, що ті люди, чиї батьки ще живі, є щасливішими ніж ви. Особливо болісно ви це переживатимете напередодні різдвяних свят.
Що не менш болісно, ви більше не святкуватимете свої перемоги з батьками. І навіть якщо поруч із вами з’явиться кохана людина та діти, ви не зможете сповна насолодитись цими моментами без батьків. Весь світ зміниться. Ви зрозумієте, що ваші батьки – такі ж люди, як і ви. Із тими ж образами та проблемами. І вам захочеться їх підтримати, але цього більше ніколи не трапиться.
Кожної щасливої миті ви будете згадувати про них. Але вам більше не вдасться розділити своє щастя. Тільки після втрати батьків ви зможете осягнути сутність вашого життя. Ви відчуєте той зв’язок, який весь час вас поєднував. І буде поєднувати надалі…
А зараз вам не залишається нічого іншого, як знову зателефонувати своїм батькам та сказати, наскільки сильно ви їх любите. Не втрачайте того цінного часу, який у вас ще є.
