Ви всі знаєте цю річ. Здавалося б, у гасовій лампі немає нічого особливого. А насправді у 19 столітті вона відкрила нову епоху для людства.
Нарешті можна було не палити олію, яка лишала кіптяву та ще й розбризкувалась, забруднюючи одяг. А для освітлення вулиць не треба було закуповувати в Італії дорогу скельну олію, яка бризкала не менше, ніж куплена на базарі.
Яке ж вона може мати відношення до гордості України?
А от яке – її винайшли у Львові. Сталось це ще далекого 1853 року. Річ у тому, що власник найбільшої у Львові аптеки “Під золотою зіркою” придбав у одного єврея декілька бочок нафтової ропи. Якимось чином його переконали, що з неї можна отримати горілку.
Чарувати над нафтою доручили двом фармацевтам – Янові Зегу та Ігнатієві Лукасевичу. Горілки вони так і не добули, але знайшли речовину, яка дуже гарно горіла і при цьому не залишала кіптяви. Це був гас. Речовина виявилась дуже займистою. Підвал декілька разів вибухав, але фармацевти не припиняли дослідів.
Місцевий бляхар дещо переробив для них олійну лампу так, щоб можна було регулювати довжину ґнота, а відповідно й потужність освітлення. Тоді одна лампа могла замінити 10 свічок.
Першу лампу фармацевти гордо вивішували ввечері біля дверей своєї аптеки, втім очікуваного ажіотажу не було. Однак Ян Зег подав документи про винахід до Відня, звідки й отримав патент.
А от популяризували гасову лампу лікарі. Якось хірургам посеред ночі потрібно було провести термінову операцію з видалення апендикса. Не залишалось іншого виходу як випробувати гасову лампу. Пацієнта врятували, а лікарі розповіли всьому місту, що ця лампа не лише зручна, а ще й гігієнічна. Слава про львівський винахід швидко дійшла й до Відня.
Там теж почали її виготовляти небаченими масштабами, так що навіть стали називати віденськими лампами. А незабаром винахід поширився і на Штати – цього разу лампу перейменували на “американську”.
Утім, настав час гордо заявити – гасова лампа – українська.
А ви знали це?
