Зовсім скоро у мене буде перша річниця шлюбу.
Ще рік тому я щаслива стояла у весільній сукні, насолоджувалася церемонією і привітно усміхалася гостям. Наше свято було ідеальним.
Однак цей день пролетів через одну мить. Зайві напруга та переживання стерли деякі спогади. Незважаючи на це, ми все ж мали що згадати. Хоча було шкода витраченого часу та грошей на таку швидкоплинну подію.
Мабуть, я б нізащо у світі не повірила, якби того дня мені сказали, що через рік я розлучуся.
До шлюбу ми з Іваном були разом протягом 7 років. Як на мене, це тривалий період часу. Ми добре знали один одного і буквально могли читати думки. Батьки раділи нашому рішенню одружитися, а я вже мріяла про дітей. Та одного дня все зруйнувалося.
Тепер Іван хоче розлучитися. У нього з’явилася інша. Це новенька співробітниця, з якою у них одразу закрутився роман. Можливо, одноразову зраду я б пробачила. Помилився, з ким не буває? Але це тривало протягом кількох місяців, а чоловік зовсім не шкодував про свій вчинок. На додаток, він казав, що ніколи не почувався щасливішим. Тож він зібрався і пішов з дому.
Я ж не можу змиритися з його рішенням. Увесь час гадаю, що я зробила не так. Чому Іван почав шукати щастя на стороні?
Як на мене, то я ніколи не набридала йому і не докоряла. З мене хороша господиня. Про догляд за собою я також не забуваю. Зовсім не розумію, у чому моя вина.
І робота у мене є, а ідея одружитися поступила від нього. Спочатку поклявся в коханні, а тепер просто кинув?
Батьки Івана намагаються його переконати змінити своє рішення, але він неприступний. Каже, що готовий пожертвувати спілкуванням зі всім родичами заради нової жінки. Не знаю як реагувати на те, що Іван готовий просто перекреслити 8 років наших стосунків.
Інколи я задумуюся, що робити, якщо Іван все ж захоче повернутися. Мабуть, я його прийму назад. Адже я люблю його і не хочу розлучатися.
А як би ви вчинили на місці жінки?
