Я одружилася як тільки отримала вищу освіту. На той момент господиня з мене була нікудишня, але я намагалася всього навчитися. Незабаром у мене народилася перша дитина, а згодом друга. Звичайно, що мені довелося самостійно справлятися з усіма хатніми справами.
Через те, що чоловік багато працює він не допомагає з домашніми обов’язками. Натомість Роман тільки докоряє мені. Він навіть не замислюється над тим, що у мене може не вистачати ні сил, ні часу. От якби він пішов з дітьми на прогулянку, то я б мала можливість виконати більшу кількість справ.
Це був черговий ранок, коли чоловік прокинувся не в гуморі. Мабуть, у нього так проявляється криза середнього віку. Він збирався на роботу і вирішив вдягнути майку, яку я напередодні випрала. На жаль, пляма на ній так і не відіпралася, але я цього не помітила, тому просто склала чистий сухий одяг в шафу.
Цей факт неабияк розлютив його і він розлючено крикнув:
– Навіщо ти переш і куховариш, якщо тобі це не вдається?
Можливо, раніше ці слова поранили б мене, але не зараз. Я знаю, що смачно готую. Усі мене хвалять, окрім Романа. Йому неможливо догодити. Ні котлети, ні млинці, ні вареники його не влаштовують.
Щодо одягу, то хіба моя вина, що він поліз в гараж лагодити автомобіль у новій майці? Такий бруд звичайним пранням не виведеш, а винна в цій ситуації я. Хіба так справедливо? Я не вважаю, що в цій ситуації Роман має рацію.
Тож я вирішила, що пора провчити чоловіка. Якщо мені не вдається куховарити і прати, то більше цього робити не буду. Як покірна жінка буду виконувати настанови Романа.
Чоловік в такому ритмі зміг прожити лише тиждень. Спочатку він намагався влаштувати скандал, а потім власноруч прав одяг і готував їжу. Нарешті я дочекалася допомоги від Романа. Вперше за 10 років шлюбу я зрозуміла, що потрібно знати собі ціну і не дозволяти навіть рідним нехтувати собою.
А на вашу думку, як повинен бути влаштований сімейний побут?
