Я одружилася як тільки отримала вищу освіту. На той момент господиня з мене була нікудишня, але я намагалася всього навчитися. Незабаром у мене народилася перша дитина, а згодом друга. Звичайно, що мені довелося самостійно справлятися з усіма хатніми справами.
Через те, що чоловік багато працює він не допомагає з домашніми обов’язками. Натомість Роман тільки докоряє мені. Він навіть не замислюється над тим, що у мене може не вистачати ні сил, ні часу. От якби він пішов з дітьми на прогулянку, то я б мала можливість виконати більшу кількість справ.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Це був черговий ранок, коли чоловік прокинувся не в гуморі. Мабуть, у нього так проявляється криза середнього віку. Він збирався на роботу і вирішив вдягнути майку, яку я напередодні випрала. На жаль, пляма на ній так і не відіпралася, але я цього не помітила, тому просто склала чистий сухий одяг в шафу.
Цей факт неабияк розлютив його і він розлючено крикнув:
– Навіщо ти переш і куховариш, якщо тобі це не вдається?
Можливо, раніше ці слова поранили б мене, але не зараз. Я знаю, що смачно готую. Усі мене хвалять, окрім Романа. Йому неможливо догодити. Ні котлети, ні млинці, ні вареники його не влаштовують.
Щодо одягу, то хіба моя вина, що він поліз в гараж лагодити автомобіль у новій майці? Такий бруд звичайним пранням не виведеш, а винна в цій ситуації я. Хіба так справедливо? Я не вважаю, що в цій ситуації Роман має рацію.
Тож я вирішила, що пора провчити чоловіка. Якщо мені не вдається куховарити і прати, то більше цього робити не буду. Як покірна жінка буду виконувати настанови Романа.
Чоловік в такому ритмі зміг прожити лише тиждень. Спочатку він намагався влаштувати скандал, а потім власноруч прав одяг і готував їжу. Нарешті я дочекалася допомоги від Романа. Вперше за 10 років шлюбу я зрозуміла, що потрібно знати собі ціну і не дозволяти навіть рідним нехтувати собою.
А на вашу думку, як повинен бути влаштований сімейний побут?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Це не справжня любов, якщо це не важко
