Я хочу вам розповісти про те, як я взяла одну дівчинку з дитячого будинку і жодного разу про це не пошкодувала.
Якось до мене підійшла маленька дівчинка і несподівано запитала:
– Тітка, а у Вас є дочка?
– Ні, у мене немає дочки. – відповіла я.
– Даремно, без дочки не можна обійтися. А давайте Ви станете моєю мамою? – несподівано запропонувала ця дівчинка.
Я задумалася: “А що, син у мене вже не маленький, хочеться ще дитину. Чому б і не взяти її до себе “?
Я так і зробила. Ми цю дівчинку взяли у свою невелику сім’ю. Чоловік не одразу був задоволений поповненням, але дівчинка була дуже хороша і вони швидко знайшли спільну мову.
Цій дівчинці на той момент було 8 років. У два роки вона потрапила в дитячий будинок, тому що її мама померла. Ця дівчинка дуже хотіла, щоб у неї з’явилася сім’я.
Коли ми її знайомили зі своєю сім’єю, то було видно, що вона з кожним разом стає все щасливішою. У школі і в вихованні з нею у нас ніколи не було проблем. Єдине, що вона трохи відставала в читанні від своїх однолітків в школі. Але ми цю ситуацію швидко виправили. Через деякий час у неї вже виходило добре читати. Ще ми помітили у неї здібності до малювання і творчості. Ми зробили все, щоб у неї було цікаве дитинство.
Зараз ця дівчинка подорослішала. Вона дуже красива, талановита і добра.
Згадався веселий випадок, коли ми їздили з нею на машині і тут загорівся червоний колір, а я забула губи нафарбувати і я швидко дістала помаду і нафарбувала їх. Дочка запитала:
– А навіщо ти так робиш?
А я жартома відповіла:
– Коли горить червоний колір, це означає, що всім жінкам потрібно фарбувати губи”! Ми посміялися. Але моя дочка сприйняла це серйозно і вона розповідала про це всім своїм подружкам. Як ви вже зрозуміли вона дуже смішна і товариська дівчинка. Я отримую тепер подяку від неї про те, що яка вона рада, що я її мама. А я дуже рада, що вона тепер моя дочка!
Ви б наважилися взяти з дитбудинку маленьку дитину?
