Питання “А хто на старості склянку води принесе?” часто вважають риторичним, але що робити, якщо такої людини справді немає? Надія Павлівна ніколи над цим не задумувалась. І саме вона неочікувано зіштовхнулась з такою ситуацією.
Як відомо, все бере початок ще в дитинстві. Син Надії Павлівни завжди був улюбленцем батьків. Єдина дитина в сім’ї, якій дозволяють буквально все. Хочеш іграшку – тримай, хочеш якийсь новий одяг – будь ласка. Не забороняли й гуляти, і гостей додому приводити. Якщо тільки батько надумає покарати сина, мама заступається: “Не свари, – каже, – він всього ще дитина…”
Зараз Сергію 35. Та він все ще залишається дитиною в тілі дорослого чоловіка. Турботливу маму замінила дружина, слухняна і покірна. Вона Сергію і речі попере, і нагодує, і вдома порядок наведе. Навіщо якась інша? А дружина ще й працює безперестанку – у дві зміни. Сергій теж спочатку працював. Колектором. Потім втомився, набридло. Три роки Сергій жив з гаманця дружини. Не тільки її грішми, але й у її квартирі. Благо, вона дісталась Анастасії від покійної бабусі. Яка-не-яка, а своя. Нічого, що старенька, зате в столиці!
Про батьків Сергій потроху почав забувати. Не те, що не дзвонив, а просто ігнорував їх доти, доки самому щось не знадобиться. Якось дзвонить йому мати, каже: “Приїжджай, синку, батько хворіє. Йому погано вже зовсім”. Ну а той тільки: “Не можу, зайнятий…”
От і не стало батька. Та й матері не стає краще – роки вже не ті, самі розумієте. Єдиний раз, коли приїхав Сергій до мами із власної волі був пару років тому. Привід банальний. Потрібні гроші. Син надумав купувати собі машину. І мама погодилась. Віддала останнє. Лишила собі тільки кілька тисяч на продукти й ліки. “Довго, – каже, – не проживу.”
А Сергієві байдуже. У нього і думок немає про те, щоб з мамою посидіти, по господарству допомогти щось, їсти приготувати, чи за ліками збігати. Ось так Надія Павлівна і зрозуміла, що допомоги від сина не дочекається.
І от несподівано поміч прийшла звідти, звідки ніхто її не очікував. Донька сусідки Надії Павлівни саме закінчила університет за спеціальністю “Соціальна робота”. Тоді Надія Павлівна і звернулась до неї. “Поможи, доцю. Раз на тиждень мені за продуктами ходитимеш. Матимеш дві тисячі з цього.” Але Оксана, донька сусідки, відмовилась брати будь-які гроші з безпомічної сусідки. Мама з татом розповідали їй про стосунки Надії Павлівни із сином. От вона і вирішила допомогти жінці. То продукти купить, то ліки принесе, то в хаті поприбирає, то поїсти щось приготує. А як погано стало зовсім, то виводила Надію Павлівну у двір – прогулятися.
А та тільки й знає, що дякувати Оксанці: “Без тебе, дитино, мабуть, вже на той світ давно відійшла”. А Оксана тільки мовчить і ніяковіє. “Я б у будь-якому разі Вам допомагала” – говорить.
Пройшло вже кілька років. Надія Павлівна все хотіла якось віддячити помічниці. Сергій про матір зовсім забув. От Надія Павлівна і вирішила на Оксану квартиру оформити. Син, звичайно, був дуже незадоволений – відразу матері передзвонив. А вона йому тільки й відповіла: “Не плюй в колодязь, з якого ще питимеш..”
Як ви вважаєте, чи правило вчинила Надія Павлівна?
