Дивні часи настали. Раніше чоловіки забезпечували сім’ю, а жінки створювали затишок в домі. Зараз же інакше все. Попадеться жінці чоловік хороший нібито, лише почне вона гніздо вити, та дітей народжувати, а він виявляється зовсім не орлом, а справжнісіньким козлом. Хто пити починає, хто гуляти, а інші і руки розпускають …
Надії з чоловіком теж не пощастило і, через сім років сімейного життя, зібрала вона його речі і виставила за двері. Залишилися вони з шестирічним сином одні. Наді довелося підробіток шукати, щоб сім’ю прогодувати. Добре, що син допомагати намагався: прибирав, речі прав і навіть готувати іноді намагався. Чоловік аліментами не балував, а незабаром і зовсім зник з поля зору. Ще через пару років здійснилася мрія Надії – їй вдалося зібрати невелику, але і не малу суму грошей.
Витратила вона їх на довгоочікуваний ремонт. Накупила будматеріалів, найняла людей. Перетворилася бідненька хатина в затишну, чудову квартирку. Жінка натішитися не могла від такого щастя, а син Вовка з радістю тепер кликав в гості своїх друзів. А через пару днів, після закінчення ремонту, Надя почула тихе «мяу». Здавалося, що звук йшов від сусідів. Тільки звідки у них кішка? Ці люди не те, що тварину, вони і дітей на дух не переносили. «Мяу» повторилося і вночі, і на наступний день. Ледь чутне, але таке жалісливе «мяу» рвало душу на шматки.
Ще через день, Надія зателефонувала людям, які робили їй ремонт, і попросила приїхати. Чоловіки швидко визначили місце розташування кошеня – якимось чином воно потрапило в нішу на кухню, яку замурували будівельники.
– Що ж нам робити? – жінка з надією подивилася на чоловіків.
– Потерпіть трохи, без води недовго ще протягне. Правда, потім ще запах кілька днів жахливий буде, але зараз літо, вікна відкриєте. Син благально подивився на матір, та й Наді від цих слів стало недобре.
– А зламати стіну?
– Але Ви ж тільки зробили ремонт …
Наскільки я знаю, він Вам дуже дорого обійшовся і відновити початковий вигляд не вдасться.
– Ламайте! – впевнено заявила жінка. – Ніякий ремонт не вартує живої душі.
Менш ніж через двадцять хвилин робітники залишили квартиру. На руках у Наді опинилося маленьке худе руде кошеня. Жінка налила йому трохи супу і без сил опустилася серед сміття, залишеного робочими. Сльози котилися по її щоках. Знову їй самій довелося приймати рішення. Тільки їй.
Син обійняв матір за плечі.
– Мам, у нас ще все буде …
Відтоді пройшло понад двадцять років. Кішка Мурка радувала їх трохи більшу частину цього терміну. Її не стало, коли Вовка служив в армії. А після цього був університет, вдала спроба піти в бізнес і робота маленької фірми, яка приносила стабільний дохід. Володимир придбав окрему квартиру і незабаром планував одружитися. Надія продовжувала жити в тій же маленькій квартирі одна. Часом їй було дуже самотньо, але в такі моменти жінці здавалося, що Мурка стрибає до неї на коліна і дзвінко співає свої пісні. Все так, як це було багато років тому.
Але одного разу Надії стало дуже погано. Їй вдалося лише зателефонувати синові, далі її захопила темрява … Наступне, що вона побачила – виявилася лікарняна палата. Медсестра, помітивши, що жінка прийшла до тями, покликала лікаря. Сивочолий чоловік розповів, що привіз її син, який терміново виїхав. Потім довго пояснював їй, чому вона тут, які результати аналізів його насторожують і який діагноз вони припускають … Тільки найжахливіше Надя почула в останню чергу: – Якщо діагноз підтвердиться, Вам буде необхідна операція, а вона, на жаль, не безкоштовна.
– Скільки? Подумки Надя вже прощалася зі своєю затишною квартирою. Хоча куди вона піде? До сина? І буде заважати молодим. Ні, тільки не це. Знову їй потрібно приймати рішення … Тільки сума, названа лікарем, як грім, вразила жінку. Навіть, якщо вона максимально дорого продасть своє житло, їй не вистачить …
– Я відмовляюся, у мене немає таких грошей.
– Звичайно, я розумію, але вона Вам життєво необхідна. Подумайте ще. У будь-якому випадку, поки Ви будете перебувати під наглядом. А зараз мені пора, вибачте.
Двері за лікарем зачинилися. Надя підняла погляд на стелю. На несвіжій побілці утворилися великі тріщини … Напевно, це кінець. Залишається лише чекати. Раптом, Надя чітко відчула маленькі лапки на своєму тілі. Мурка підбиралася з боку ніг, дійшла до грудної клітки і вляглася на серце, забираючи всі тривоги і біль. Через два дні Надю перевели в інше відділення. Молодий симпатичний лікар оголосив, що сьогодні її прооперують. Операція повністю оплачена, а ким йому не відомо.
Ще через добу Надія вже приймала в палаті сина.
– Як ти, мам?
– Добре. Звідки ти взяв такі гроші?
– Вигідно продав бізнес, і були заощадження. Ти не хвилюйся, я вже знайшов роботу. Мене запросив до себе однокурсник.
– А весілля?
– Буде тобі краще, і ми з Ірою розпишемось, а решта все потім. Надя замовкла. Вона дивилася на змужнілого сина і сльози котилися з її очей.
– Не треба було все продавати … Може я як-небудь сама …
– Мам … Пам’ятаєш Мурку?
– Звісно.
– Ти тоді сказала, що ніякі гроші не замінять живої душі. Мам, це Мурка допомогла нам так швидко знайти гроші.
Надію виписали. Син забрав її на службовій машині і привіз в її рідну квартиру. Лише переступивши поріг, Надя почула тихе «мяу» і назустріч їй вийшла маленька руда кішечка.
Ви вірите в дива? Траплялися вони у вашому житті?
