Людина не робить висновків і вкотре повертається туди, де їй зробили боляче.
Оточуючі спочатку намагаються підтримати чи поспівчувати, а потім просто відходять в сторону, мовляв, а що вдіяти, якщо до людини не доходить, що не варто повертатися туди, де їй погано. Хіба це не зрозуміло? Та зрозуміло. Але…
У людей є особливе почуття провини й відповідальності за ту ситуацію, яка склалася. Тому вони неодноразово намагаються змінити і покращити токсичні відносини. Якщо у сім’ї чоловік випиває, то треба його вилікувати і все налагодиться. Якщо недолюблюють батьки, тоді треба ще більше їм догоджати і все буде нормально. Якщо мала зарплатня і начальник – звір, то треба старанніше працювати і ситуація покращиться.
Так Тамара дружила з однією дівчиною. Якось вона прийшла до подруги в гості, а та почала відкрито над неї насміхатися і говорити про свої переваги. Тамара нічого не змогла їй відповісти, а вже вдома обдумувала варіанти відповіді. Та на цьому їхні стосунки не закінчилися і дівчина продовжувала ходити до подруги. Там вона незмінно вислуховувала чергові образи. Почуття провини не дозволяло їй припинити спілкування і штовхало на постійні спроби все владнати. Адже, якщо до мене так ставляться, то значить я на це заслужила. Це моя вина.
Люди терплять і докладають небачених зусиль, щоб “врятувати” відносини з агресором, алкоголіком чи іншою токсичною особою.
Згодом вони беруть перерву. Як тільки рани стягуються, пора знову в бій. Здається, що до бажаної цілі залишилося зовсім трохи. Це замкнуте коло зможе перервати або небезпечний випадок для життя, або усвідомлення того, що вашої провини в цій ситуації немає. Кожна людина повинна відповідати за свої вчинки, а ми лише можемо вимагати гідного і шанобливого ставлення до себе.
Немає сенсу намагатися врятувати те, що давно втрачено. Потрібно подбати про себе, поки не пізно. Для цього не повертайтеся туди, де вам роблять боляче.
А ви згідні з цією порадою?
