Анастасії Петрівні вже виповнилося 43. Ледь не за пів століття жінка пережила стільки, що навряд її вже чимось здивуєш. Вона й сама так думала. Особливих надій не покладала й на чоловіків.
Її юність та молодість минули разом із лихими 90-ми. Тому про розгульне та кримінальне життя Анастасія знала все.Спробувала жінка й шлюбні вузи. Потім розлучилася, бо не витримала сімейного життя. З’їздила до Єгипту, а повернувшись, взялася за сайти знайомств. Тоді її таке ще цікавило. Зараз жінка вважала, що взяла від життя все можливе. Залишивши із собою тільки досвід та проникливість. Однак, уже зовсім скоро доля показала, як сильно вона помилялася.
З Юрою, якому 47, Настя познайомилася саме на сайті знайомств. У нього вже був один шлюб і двоє дітей. Останні з батьком бачаться рідко. Залишилися після розлучення батьків з матір’ю. Вперше за стільки років це були миті, коли жінка знову згадала молодість. Вона, наче перенеслася у власну безтурботну юність, відкриваючи для себе все нові глибини взаємин із чоловіками.
Якось, коли пара ніжилися в обіймах одне одного, десь в орендованому на одну ніч закутку, то чоловік зробив жінці пропозицію. Ні, не руки та серця. Запропонував з’їхатися. А потім, якщо зживуться, то й стосунки узаконять. Але з певними умовами.
Анастасія Петрівна спочатку дуже зраділа. Вона й сама вже давно цього хотіла. Але важким каменем на серці у неї було те, що Юра не подбав про романтику, упустив усі ті дрібниці, що так важливі для жінок.
Ну нічого. Нехай і так. Не в її віці про романтику говорити.
А далі мова пішла про умови.
Жінка насторожилась, але цікавість брала гору.
Тут Юрко їй і заявив: упродовж семи років вони житимуть без будь-яких обов’язків. Щось на кшталт цивільного шлюбу. І за цей час Анастасія, будучи всього лише співмешканкою, повинна буде довести свою придатність. Такий собі кастинг на роль дружини. І лише після того вони зможуть зіграти весілля.
При тому, що Олег наполягав на відсутності обов’язків, жінка повинна буде: доглядати за його домом, прибирати, прати, готувати. Та ще й у ліжку Юрі догоджати.
І тільки, якщо після семи років спільного життя чоловіка все влаштовуватиме, тоді вони затвердять свої стосунки у РАЦСі. А там і біла сукня, і весільні фото, і гості, і ресторан – усе, як годиться.
– І нічого, що мені тоді буде аж 50? – запитала Анастасія, у якої ледь очі на лоба від почутого не полізли. До того ж турбувало жінку і те, що Юра обирає не дружину, а набір її вмінь, щоб потім було комфортно старість проживати.
Відколи це штам у паспорті потрібно заслужити? Це життя, а не кастинг на якесь телешоу. Таке Анастасію Петрівну зовсім не влаштовувало.
Страшно навіть уявити, що прочитане було частиною життя якоїсь людини. Тільки уявіть собі роботодавця, випробувальний термін у якого тривав би роками. Ви потратили б стільки часу та зусиль, щоб, цілком імовірно, почути “ні” й отримали одну лише грамоту за старання. А тут людина пропонує сім років догоджати їй за штамп у паспорті.
Дивина.
Що думаєте про описану вище ситуацію?
Що вчинили б на місці Анастасії?
