Інколи від нас можуть відвернутися всі люди. Ми залишаємося на одинці з власними проблемами та негараздами. Думаєте, що ви не впораєтеся?
Ні, навряд. Всередині починає діяти інстинкт самозбереження і ми здатні на все заради того, щоб вижити.
Одного разу мій знайомий лікар сказав дуже дивну фразу. “Швидше одужують ті, про кого не дбають”. У його практиці були випадки, коли пацієнт сам себе зумів вилікувати. Без жодної допомоги медикаментів чи апельсинів. Кожен хотів чимдуж одужати, адже через хворобу вони втрачають стільки цікавого та корисного! Наприклад, у палаті лежав дідусь. І єдина мотивація, яка давала йому сили та бажання швидше приїхати додому – маленький котик, який залишися там один. Мабуть, дуже боїться та постійно нявкає.
Такі пацієнти, як цей дідусь, швидко йшли на поправку. Хоча часто навіть рідні діти не мають часу на те, щоб прийти до них у лікарню. Принести свіжий випуск газети, улюблені фрукти чи просто купити необхідні ліки. Сумно спостерігати за такою картиною. До когось ледь не щогодини приходять діти з онуками, а сусід по палаті тільки сумно зітхає. Хоча видно, що по щоці пробігла скупа сльоза.
Дивна ситуація. Такі самотні та кинуті напризволяще пацієнти одужували за декілька днів, в той час, як інші хворі могли місяцями лежати у кімнаті та замість ласощів приймати цілу тарілку гірких таблеток, терпіти болючі уколи та по декілька разів на день відчувати на тілі холодний стетоскоп. Хоча вони перебували у найкращих лікарнях, обстежували дипломовані лікарі та їм наймали навіть спеціальних доглядальниць.
Статистика показує, що під час страйків лікарів, коли ті відмовлялися виконувати свою роботу через маленьку зарплату, кількість захворювань та нещасних випадків на диво зменшилася! Люди знали, що їм не допоможуть. Наш організм, коли відчував якусь небезпеку для життя, вмикав інстинкт самозбереження.
Ми, люди, досить дивні істоти. Наш організм – наша найбільша загадка. Здається, що біль відчуває, коли стан погіршується і ми не в змозі самі собі допомогти. Але коли не можемо сподіватися на порятунок зі сторони, то намагаємося з всіх сил триматися на ногах та рухатися далі. Витримуючи головний біль чи спазми, ми йдемо на кухню, щоб зробити теплий напій. Можливо, що він хоча б зменшить наші страждання? Але як тільки чайник закипів – біль минув. Дивно, правда ж?
Нічого страшного, що ви залишилися наодинці зі своїми проблемами. Наш організм здатний на те, щоб боротися з поганим до кінця. Та здихатися цієї проблеми раз і назавжди. Не потрібно шукати допомоги там, де її нема. Припиніть думати, що раз у вас є велике коло друзів та близьких – то вони зможуть зарадити такому становищу. Ні, ні й ще раз ні ! Візьміть себе у руки. Будьте як Робінзон Крузо. Адже чоловік зумів вижити на безлюдному острові. Де не було не те, що мобільного телефону чи Інтернету – ні, не було навіть елементарних умов для життя. Навколо тільки пальми, пісок та вода.
Хто відвернувся від нас у скрутну хвилину – показав своє справжнє обличчя. Такі люди не потрібні у вашому житті. Натомість цінуйте тих, хто завжди прийде на допомогу. Розрадить теплим словом або покаже свою любов вчинками. Але не забувайте – інколи нам набагато легше долати негаразди самотужки. Така-собі ревізія власного життя…
Чи погоджуєтеся ви з такою настановою?
