Поняття прощення вже тоне в кліше.
Я встигла вивчити, напевно, кожну фразу, прислів’я, цитату, думку і загальноприйняту пораду щодо прощення. У мене є навіть блокнот, в який я виписувала вислови самого Будди про прощення. Я знаю вже, здається, все. Але на власній практиці зрозуміла, що між прощенням та відчуттям спокою не завжди можна поставити знак дорівнює.
Тим, хто прагне справедливості не завжди потрібне прощення. Адже просто пробачити кривдникові та залишити його без покарання. Це не дасть нам спокою і відчуття задоволення. Потрібне покарання. Чесне. Заслужене.
Тим, хто прагне справедливості прощення здається зрадою. Це наче зрада самому собі. Тому що тебе скривдили, а я не захищаю себе, а пробачаю.
Але природа гніву балансує між добром і злом. Гнів дає нам зрозуміти, що з нами вчинили негідно. Він додає нам сили, швидкості, впевненості. Він мотивує нас на оборону, але насправді це називається помстою.
Бути в гніві – це давати можливість кривднику далі заподіювати собі шкоду й надалі. Адже в гніві ми не живемо на повну, не насолоджуємося життям, не мріємо про щось світле, не розслабляємося. Ми обмежуємо себе. Стискаємо до однієї мети – помсти. Наш кривдник міг давно забути про нас і жити життям, повним радості.
В гніві прощення здається неможливим, адже все кипить. І навіть, якщо розум шукає спокою і забуття, серце прагне покарання.
Але є одна таємниця, на яку варто звернути увагу. Гнів і помста не приносить відчуття легкості, вони не вгамовують біль. Прощення також не є кінцевою ціллю, але принаймні воно відвертати від нав’язливих умок. В результаті найголовніше – це абсолютна незалежність від ситуації. Така незалежність дається не одним роком. Це довготривалий процес.
Прощення дає відчуття того, що історію вже не змінити. Це боляче. Це руйнує ілюзію можливості змінити минуле. Але це неможливо. Те, що сталося, те сталося. Вас вже скривдили. І це не змінити.
Прощення – це вектор, це налаштування. Не заради когось, а заради себе. Щоб дати собі відчуття легкості та волі.
Прощення не знімає ні з кого провину. Воно не зобов’язує вас спілкуватися і підтримувати теплі стосунки з кривдниками. Вам потрібно пробачити, щоб переступити, щоб залишити все позаду.
Прощення – це не тріумф несправедливості, це перемога самоповаги. Поважайте і любіть себе так, щоб не давати поганцям тратити ні хвилини вашого життя на себе.
Прощення – це не поразка перед кривдником. Прощення – це перемога над самим собою.
А ви погоджуєтесь з думкою автора?
