– Яpocлaвe, ти придився до Анжели, доньки Станіслава Івановича, – cкaзaлa мaти

Вона була йому потрібна. З букетом символічних маргариток він прийшов до Маргарити, своєї колишньої коханої. Колись чоловік зрадив її і тепер хотів попросити прощення.

Ярослав був сином заможних батьків, які хотіли, щоб він одружився із гідною обраницею. Під цю категорію Маргарита не потрапляла, а от дочка керівника місцевого заводу – інша справа. Для Петра Миколайовича почуття не мали значення. У нього все зводилося до власної вигоди.

– Синку, на цих вихідних у гості приїде Станіслав Іванович зі своєю дружиною і донькою. Ти придивися до Анжели, – ніби жартома сказала матір.

– Мамо, мені не подобається Анжела. Вона…дивна. Занадто мовчазна, – відказав Ярослав.

– Не вигадуй, – зупинила його матір. – У тата скоро перевірка на роботі, тому нам потрібна твоя допомога.

Чи варто казати, що таємно хлопець продовжував бачитися з Маргаритою, хоча батьки були категорично проти цих зустрічей. 

Під час чергового побачення дівчина заявила:

– Я вагітна.

– І що тепер робити? – ошелешено запитав Ярослав.

– Будемо народжувати. У тебе є робота, а я скоро отримаю диплом. Впораємося.

З цими новинами хлопець повернувся додому, але батьки не підтримали його. Павло Миколайович одразу сказав йому, щоб той забув про бідну дівчину і сфокусувався на Анжелі. Матір також наполягала на тому, що не дозволить синові власноруч зіпсувати власне життя. Наступного дня до Маргарити приїхав водій із конвертом готівки. Всередині була записка: “На аборт”.

Ярослав все ж одружився з Анжелою. Цей шлюб був виключно з розрахунком. Чоловік ненавидів свою дружину і відчував до неї відразу. Але йому доводилося терпіти її. У цьому допомагали гроші свекра, який оплачував зятеві відпустки й розваги. Про Маргариту Ярослав не згадував.

Щодо дівчини, то вона не взяла того конверту з грішми. Про аборт майбутня матір навіть не думала, тому вирішила після закінчення інституту податися в інше місто, народити своїх двійнят й осісти там. Так і зробила. Додому Маргарита приїжджала рідко. Заміж вона так і не вийшла.

Згодом в Анжели розпочалися психічні розлади. Вона проходила лікування, але бажаного результату воно не давало. Ярослав все частіше не ночував вдома. Батьки знали, що він має на стороні десяток коханок, але закривали на це очі. Головне, що він був в офіційному шлюбі з Анжелою.

У який момент Павло Миколайович разом з дружиною зіткнулися з негараздами бізнесі. Мабуть, через це вони почали частіше ходити до церкви і стали побожними людьми. Син жартував, що тепер вони замолюють свої гріхи.

Через декілька років Маргариті з дітьми довелося повернутися в рідну домівку. Там у неї залишилася самотня і хвора матір, яка потребувала постійного догляду. Хлопці пішли вчитися у місцевий коледж. Вони не знали, хто їх справжній тато. Родичі й знайомі також вірили у видуману історію про те, що зі своїм чоловіком Маргарита розлучилася.

– Як же пощастило, що онуки не вдалися у свого батька і дідуся, – раділа бабуся, проклинаючи Ярослава та Павла Миколайовича.

Тим часом чоловік поховав свою дружину. Анжела вчинила самогубство. Врятувати її не вдалося. Тоді батько сказав:

– Синку, ти можеш одружитися вдруге, якщо хочеш…

– Не хочу. Я ще від першого шлюбу не відійшов, – відрізав Ярослав.

Одного дня колишній водій їхньої сім’ї випадково побачив на ринку Маргариту з двома хлопцями. Він впізнав дівчину, хоча з моменту їхньої останньої зустрічі пройшло багато років. З цими новинами він подався до Ярослава. Чоловік вручив йому конверт і сказав:

– Маргарита у нашому місті. У неї двійко близнюків. Хороші. А це конверт з грішми, які мені колись ваш батько наказав передати їй на аборт. Вона не прийняла його, а я побоявся про це розповісти, щоб не гнівати Петра Миколайовича. Однак гроші собі не забрав, а просто зберіг. Я людина честі. 

– Що ти верзеш? Мабуть, ти її просто з кимось переплутав, – не міг повірити Ярослав.

Проте ця розмова змусила його замислитися. Якщо дівчина не взяла грошей, то й від дітей не позбулася. Теоретично це справді могли бути його сини…

Ярослав приїхав до Маргарити. Біля її дому сиділи сусідки:

– А ви не підкажете мені, чи тут живе Маргарита Іванівна? – поцікавився він.

– Мабуть, ви хочете записати свою дитину до неї на репетиторство? Вона чудова вчителька!

– Саме так…Скажіть, а в неї є діти?

– Так. Двоє хлопців. Близнюків. Виховані й ввічливі. Шкода лише, що в особистому житті не склалося. Вийшла заміж не за тутешнього, а він сюди жодного разу й не приїхав.

Після цього Ярослав приїжджав на це місце ще кілька разів, але жодного разу не наважувався вийти з авто. На передньому сидінні традиційно стояв букет маргариток. 

А як ви ставитеся до шлюбу з розрахунком? Чи можна одружуватися з іншою людиною, якщо у вас немає почуттів?

Vasylyna