Євгена в селі знав кожен житель та й він всіх знав. І все про всіх знав. А ось про його життя взагалі нічого не було відомо: чи була у нього сім’я, чи був одружений, чи народилися у нього діти? Жодна людина про це нічого не пам’ятала.
Але репутація у чоловіка була добра, його поважали та любили в селі. Мудрим він був, до нього можна було звернутися за порадою та добрим словом.
А невдовзі розпочалася війна. Майже всіх чоловіків відправили на фронт. В селі залишився лише один Євген.
Одного разу чоловік вирішив поїхати в місто, а назад повернувся вже з дівчинкою. Її звали Катею, вона ще була зовсім крихітною.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Євгене, навіщо ти приволік дитину малу? Ти ж старий, не встигнеш її навіть виростити. Помреш скоро – бідкалися сусідські бабусі.
– Навіть не смійте мені таке говорити. Не дочекаєтеся! Вона у мене виросте розумною та красивою – відповідав Євген.
Одного разу прийшла до Євгена сусідка, Марія. Своїх дітей у жінки не було, тому почала вона слізно просити в чоловіка, щоб він віддав їй Катю на виховання. Але Євген одразу відмовив.
Дуже добре Євген виховував дівчинку. Заробляв гроші, прав речі, вів господарство. Ось так і жили вони з Катрусею увесь цей час.
Євген вмів гарно співати. З його двору часто доносилися милозвучні пісні. Катя дивилася на дідуся своїми голубими очима та сміялася.
А війна не вщухала. Пройшли роки, Катя підросла. Вже сама почала допомагати Євгену. А потім стали всі чоловіки повертатися з фронту, життя в селі почало налагоджуватися.
Катя пішла в перший клас. Через декілька днів у двері постукала вчителька дівчинки і сказала:
– Вам краще віддати Катю в інтернат. Повірте, мені на слово. Я лише вам бажаю добра. Ви вже старенький, з роками вам буде все важче доглядати за дівчинкою.
– Чому ви так вирішили? Не говоріть дурниць. Катя – моя радість та підтримка. Я живу лише заради неї. Чому вона повинна жити в інтернаті? Кому вона взагалі там буде потрібна? Поки моє серце б’ється, Катю свою я не дозволю забрати.
Катя вчилася на відмінно, а ще мала дар – співала просто неймовірно.
– Дитинко моя, ти продовжуй співати, не забувай про свій талант, – завжди повторював їй Євген.
Минуло багато років. Катя закінчила навчання в школі і подалася вчитися в місто. Вона кожного тижня намагалася відвідувати дідуся, завжди писала листи. Але Євген постарів, сили його покинули. Тільки міг на пошту ходити за листами, дуже він радів, коли внучка йому писала.
А взимку Євген більше не міг ходити. Почала за ним доглядати сусідка, Марія. Вона готувала їсти та топила грубку. А потім Євген вирішив написати Каті листа: “Привіт, моя дорога дитинко. Напевно, ми з тобою більше не побачимося. Я відчуваю, що настав мій час. Я не твій рідний дідусь. Твій батько віддав життя на війні, а мати померла від невиліковної хвороби. Тебе хотіли віддати в дитячий будинок, але я не міг цього допустити. Ось і вирішив забрати тебе до себе. Я щиро радий, що тобі вирішив так вчинити. Ти заповнила мою порожнечу і дала мені ще багато сил. Спасибі тобі за все. Прощавай”.
Через сильні снігопади Катя не встигла на похорон, транспорт взагалі не ходив. Коли вона приїхала в село, то одразу побігла на цвинтар до дідуся.
Тільки й було чути сумну пісню, яку Катя співала для свого дідуся.
А вам сподобалася історія?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
Я випадково знайшов записку у кишені своєї дружини. Я її прочитав та поклав на місце
