Це ставало для Марини нестерпним. Олег знову прийшов вранці з перегаром і шлейфом жіночих парфумів. Олегу було більше ніж сорок років. Він якраз в тому віці, коли чоловіки перетворюються в підлітків, бігають за кожною спідницею, насолоджуючись останніми краплями тестостерону.
В один прекрасний день нерви Марини здали, і вона запропонувала чоловікові вирішити: «Або він припиняє гуляти або їх шляхи розходяться!». У той час їх спільній доньці ледь виповнилося десять років. Олег вирішив, що він буде гуляти! Він звичайно не пропав з життя своєї колишньої родини назавжди, чого Марина дуже б хотіла, оскільки так би було краще для неї.
Їй просто було нестерпно його бачити. Якщо Олег приходив провідати дочку, то вона закривалася в кімнаті і не виходила до тих пір, поки він не йшов.
Іноді спільні знайомі їй повідомляли, що Олег живе з якоюсь Катею, Оксаною або Аліною. Якось Марина не витримала і сказала: «Досить!». Її зовсім не цікавить життя її колишнього чоловіка.
Він просто для неї помер! Однак багатьом було просто цікаво подивитися на її реакцію, коли їй повідомляли про нову пасію благовірного. Такий собі підлий психологічний тест.
Поступово Марина остаточно змогла прийняти те, що Олега для неї більше не існувало. Поступово навколишні її люди також це прийняли.
Дочка підростала, а Олег з’являвся все рідше. Потім він обмежувався одними дзвінками, але поступово перестав і дзвонити.
Це сталося після того, як одного разу їхня донька відповіла йому: «Тату, ти ж мамі все життя зіпсував, я не зможу тобі цього пробачити!» Марина залишилася одна. Якось у неї зав’язалися романтичні стосунки з її начальником, який також був розлучений.
Одного разу вона вирушила по путівці в Чорногорію, де у неї трапився запаморочливий роман з мужнім місцевим жителем, який до того ж займався альпінізмом і любив полювання.
Марина сама закінчила ці відносини, оскільки їй було вже за п’ятдесят і тіло вимагало спокою, а крім цього атеросклероз і гіпертонія давали про себе знати все частіше. Альпініст відмовлявся переїжджати до неї, а вона не хотіла їхати з рідної країни, а тому вирішила, що буде старіти на самоті.
Дочка зовсім стала дорослою і вирішила найняти житло і жити від мами окремо. Іноді Марині було нестерпно сумно одній в порожній квартирі.
Одного вечора хтось подзвонив у вхідні двері. Жінка подивилася у вічко – на порозі стояв Олег.
Марина забула, коли вона його вже бачила востаннє. Колишній чоловік сильно постарів і був весь білий. Марина не стала відкривати двері і хотіла піти, але він подзвонив ще раз. Марина відкрила двері подумавши: «Мало що могло статися!»
Олег сумно посміхнувся і сказав: «Пробач, що не попередив заздалегідь, можна я зайду?»
– Що трапилося? – запитала Марина – Як завжди п’яний?
– Ні, просто дуже сильно захотілося побачити вас з донькою.
– Вона вже давно живе окремо. А в наших з тобою зустрічах я взагалі не бачу сенсу! – відповіла Марина.
Того вечора Олег залишився у неї з ночівлею. Вона постелила йому в вітальні. Він насправді нічого не хотів від Марини, оскільки у нього була чудова робота і він не голодував. Просто йому дуже сильно захотілося її побачити.
Вони сиділи пили чай, і Марина несподівано зрозуміла, що у неї зникла відраза до нього. Їй дуже навіть подобалося з ним розмовляти, оскільки він завжди був цікавим співрозмовником. Марина всю ніч думала про те, куди поділася її огида до колишнього чоловіка.
Вранці вона прокинулася від того, що у квартирі смачно пахло. Виявилося, що Олег вже приготував сніданок і чекав, коли вона прокинеться. Коли він йшов то запитав: «Можна я ще як-небудь зайду до тебе?»
Марина подумала і погодилася. Після того, як він пішов вона відразу ж зателефонувала доньці і розповіла про вчорашній випадок. Дочка засміялася і сказала: «Мам, може знову спалахне стара любов?
Ви ж з ним не чужі люди. Та й я на нього зла більше не тримаю!»
Уже через кілька місяців Олег привіз до Марини свої речі. Подруги називали її божевільною, а Марина сказала: «Старіти потрібно разом. Ділити то нам вже нічого!»
Вони стали ідеальною парою, наче й не було багатьох років розлуки. А може саме в розлуці вони навчилися цінувати і поважати один одного, оскільки зрозуміли, що вони потрібні одне одному.
І слава Богу, що Марині вистачило жіночої мудрості, щоб пустити чоловіка назад, бо це допомогло їй знайти тихе сімейне щастя.
Як ви вважаєте, Марина прийняла правильне рішення, що прийняла чоловіка до себе?
