Він хотів змусити себе сказати кілька приємних слів, але його рука механічно смикнулася від її дотику. Того дня їй вперше зняли бинти, а його реакція була зрозуміла без слів.
Яна залишилася самотньою. У неї більше не було нікого, окрім Господа. Дівчина попросила медсестру перемістити її ліжко біля вікна, щоб грітися під сонячними променями і просити в молитвах можливість ще раз побачити сонце.
У пам’яті виринули останні події з її нормального життя. Вони з чоловіком зібралися до батьків на дачу. Планували посмажити шашлики на природі. Проте перед виходом вони з Сергієм посварилися:
– Навіщо тобі ноутбук за містом? – дорікала Яна. – Ми ж їдемо відпочивати у сімейному колі!
– Ти знущаєшся з мене? Я не буду два дні говорити з твоїм татом про грядки! – наполягав на своєму Сергій.
З напруженими емоціями вони сіли в авто і рушили в дорогу. Пригріло сонце і Яна заснула на передньому сидінні. Останніми вона почула слова матері:
– Який жах, Ігорю!
А далі дівчина прокинулася на лікарняному ліжку. Спершу темнота і пов’язка на голові налякали її, але медики заспокоювали, що незабаром все знімуть. Яна була оптимістично налаштованою і не розуміла всієї серйозності ситуації, поки випадково не стала свідком розмови медсестер. У палаючому автомобілі вона зазнала серйозної шкоди.
Той ранок розпочався цілком традиційно. Дівчина лежала в палаті після всіх ранкових процедур. Раптом вона почула знайомий голос в коридорі:
– Де вона? Пустіть мене до неї негайно! Яно, вибач, що мене так довго не було поруч… Я не знав. У відрядженні був, а коли повернувся тут таке… – відчайдушно продовжував говорити чоловік, якого медсестра відмовлялася пускати в палату.
– Микито, це ти? – гукнула Яна, якій так хотілося почути Сергія. – А що ти тут робиш? Я нічого не розумію. Де Сергій?
– Йому не вдалося прийти, – напружено відказав чоловік. – А я одразу примчав, як зміг. Розповідай, як ти почуваєшся?
– Хіба ти не бачиш? Я втратила зір і навіть не уявляю, який зараз маю вигляд, – раптом розплакалася Яна.
– Ну чого ти? Повір, ти така ж красуня, як і була, – ніжно підбадьорював Микита, тримаючи дівчину за руку.
– Я знаю, що ти намагаєшся обманути мене. – сказала вона.
Микита був найкращим другом Сергія. Власне завдяки йому пара й познайомилася. Після першої зустрічі між ними спалахнули й закрутилися почуття. Батьки завжди думали, що Микита зміг би зробити їхню дочку дійсно щасливою, але вони поважали її вибір і прийняли Сергія.
Тепер Микита кожного дня приходив в гості до Яни. Він приносив їй квіти і вмикав улюблені пісні. Дівчині було приємно, що хоч комусь до неї є діло. Про Сергія вона більше не запитувала, бо все прекрасно розуміла.
Проте одного дня чоловік не прийшов, а потім не з’являвся ще цілий тиждень. Яна почала хвилюватися і зрозуміла, що їх пов’язує щось набагато більше, ніж звичайні дружні почуття. Зрештою Микита повернувся:
– Пробач, що я зник. Проте у мене була важлива справа! Я їздив на зустріч з лікарем, який пообіцяв тобі допомогти!
– Микито, я тобі така вдячна. Але поясни, навіщо ти це все робиш? Адже навіть мій чоловік відмовився від мене…
– Бо я кохаю тебе…і завжди кохав.
На узбережжі сиділа жінка і дивилася на сонце в сонячних окулярах. Раптом вона прошепотіла:
– Боже, дякую за можливість знову бачити.
– Мамо, ходи до нас! – озвався до неї дитячий голос.
Микита з Антоном чекали на Яну в теплому морі. Дівчина була щасливою, що у її житті є ці дві дорогі людини.
Чи сподобалася вам ця історія?
