– Моя мати зараз на морі з донькою. Уже який раз за цей рік,- бідкається тридцятирічна Алла,- Доки я вчора займалася власними справами, матір мені надзвонювала постійно. Вона намагалася випитати, на якому сайті краще забронювати квитки до моря, щоб і дорогу оплатити, і готель одразу забронювати. Я здивувалася. Повідомила, що ми все вже оплатили. До 15 серпня вона з дитиною зможе спокійно відпочивати за кордоном. Але ненька опиралася. Спочатку не пояснювала, чого насправді хоче. А потім зізналася, що хоче з’їздити туди ще й восени. Я здивовано перепитала, для чого? Втретє за рік? Можливо, краще кудись інакше. Вона відповіла, що їй там дуже подобається, але попередні рази вона була з дітьми. А від відпочинку з ними вона втомлюється більше, ніж на роботі.
Сім’я в Алли цілком звичайна. Середньостатистична: чоловік і донечка. За останньою в матері доглядати довго не вийшло, бо, коли доці виповнилося 2 роки, жінка змушена була повернутися на роботу. У них з її обранцем іпотека. І виплатити її слід було якнайшвидше.
Маля не було на кого залишити. Тож з доброти душевної чи з великої любові на таке погодилася свекруха. Вона проводила з внучкою весь вільний час. До слова, вона ще не була на пенсії, але роботу змушена була покинути. Діти погодилися, що виплачуватимуть їй певну суму щомісяця за допомогу з дитиною. Такі умови влаштовували всіх.
Втім, як тільки іпотека була виплачена, а бабуся нарешті оформила пенсію, догляд за дитиною не припинився. Жінка часто провідувала невістку із сином, заносила чаду подарунки й рада була посидіти з нею. Тепер їй за це не платили, але стареньку це навіть не цікавило. Вона любила свою онучку.
– Коли доня пішла у перший клас, то нам знову стало важко. Тепер слід було заробляти на її навчання. І з нею знову не було кому сидіти після навчання. І, скажу відверто, навіть відвести та забрати зі школи ми не могли. Довелося знову звернутися до бабусі. Вона проти не була. Завжди рада допомогти. І їй не сумно, і ми спокійні, що дитина в безпеці. Ясна річ, що ми не кинули дитину зі свекрухою. У наші обов’язки входило забезпечувати їх. Ми час від часу давали жінці трохи грошей на власні розходи. А ще оплачували їй лікування та комунальні, оформили субсидію, щоб легше було. Не скупилися на подарунки, делікатеси та новий одяг. До того ж мама пенсію мала, яку могла спокійно відкладати на чорний день. Ми навіть поїздки на море їй цілком оплачували. Звісно вона із собою завжди брала улюблену онуку. Тому їй з нами ще дуже навіть пощастило.
– Цьогоріч, як тільки у нашої Насті закінчився навчальний рік, свекруха забрала її на море. Зараз ми не можемо дозволити собі дорогий готель, тому обом доводиться жити у власному будинку, який їм постійно здає одна і та ж власниця. Вони з мамою вже знайомі, вважайте. Вона навіть знижки нам робить. А більшого і не треба: море неподалік, бабуся готувати вміє, продукти у них є.
Я була впевнена, що свекруха такої ж думки, але виявилося, що на відпочинку їй дуже погано.
Свекруха нам заявила, що відпочинок з дитиною схожий на важку роботу.
Не розумію, з чого це вона взяла. Настуся у нас слухняна. Вона ніколи не перечила бабці. Навіть навпаки, у всьому їй догоджає.
А тепер я зовсім не розумію, що мені робити з донькою восени. Чоловікова мати налаштована залишатися на відпочинку аж цілих три тижні. Сама. Куди мені Настю подіти? Хто за нею нагляне?
Пішла з такими запитаннями до свекрухи, а вона мені: “Хай залишається ще й у вечірній школі. Там діток багато. Їй сумно не буде. А ні, то кілька годин ввечері подивиться мультики. Головне їсти залиште. Вона сама впорається – доросла дівчинка.”
Колись Алла з чоловіком восени працювала удвічі більше, щоб заробити хороші гроші. А зараз їй доведеться залишатися з донькою вдома. Невже свекруха і справді не розуміє, що доня ще занадто маленька, щоб хазяйнувати у пустому будинку, де немає нікого з дорослих? Вечірня школа? Там місця наперед куплені та розписані. Куди їм зараз сунутись?
Було б зрозуміло, якби вони свекруху за рабиню мали: зачиняли у 4 стінах з дитиною, замикали двері на ключ і платили харчами. А вони ж для неї все, що тільки можуть…
Та й для чого їхати восени на море, якщо ти там усе літо провела?
Хіба бабуся не може потерпіти? Вона ж доросла людина. Сама мамою була і повинна зрозуміти Аллу. Але ж ні.
А, може, та дорослість полягає у праві вільного вибору.. Як гадаєте?
Кого в цій історії підтримуєте найбільше?
Як вчинити Аллі, щоб і свекруху не образити, і до роботи повернутися?
