На вихідних Таня з Олегом і Віктор з Оленою запланували собі пікнік. Парами. Осінь. Сонечко світить, теплий приємний вітерець – все сприяло. Закупились в супермаркеті. І стейки свинячі, і овочі-фрукти, і алкоголь елітний, і солодке. Не багато, не мало, у чеку вийшло майже 3 тисячі гривень.
– Ти розплатись, а я тобі потім віддам – сказав Віктор до Олега уже на касі.
– Та добре – Олег згодився. Грошей ледве-ледве вистачило. Але нічого, чоловік думав, якщо Віктор віддасть, то їм з Танею до зарплати ще вистачить коштів.
Пікнік вийшов бомбезний. Посиділи добре.
Та наступного дня Тетяна зайшла в магазин, а розплатитись не змогла – на картці не було грошей зовсім!
– Олеже, а де всі гроші ділись з картки?
– Як це де? Я ними розплатився за продукти, які ми їли на пікніку.
– Що всіма? Ми ж домовлялись по половині!
– Так, Вітя просто при собі грошей не мав, попросив мене розплатитись. Сказав, віддасть. Та я до нього дзвонив сьогодні. Він вибачався і просив зачекати до зарплати, бо у нього зараз сестра позичила.
– Як до зарплати? А ми що буде мо робити? З голоду вмирати? Дзвони ще раз і вирішуй це питання! Невже ти досі не зрозумів, що вони просто халявщики?
– Знаєш, от тобі треба ти і дзвони! Це твої знайомі!
Таня з Оленою були знайомі вже давно. Робота звела їх разом. Хоч і працювали та жили в різних районах їхній дружбі це не мішало.
Олена з чоловіком жили в селі, недалеко біля міста. Якось вони були там у справах і напросились в гості до Тані. Жінка їх з радістю прийняла. Попили чай, поговорили. Душевно. Олена їх запросила в гості до себе.
Та, коли Таня з Олегом збирались заїхати, Олена ясно дала зрозуміти, що бачити їх не дуже хочуть. Що в цей раз, що і в усі інші.
– Танічка, не ображайтесь тільки. Давайте іншим разом. Нам трохи незручно зараз гостей приймати – такі сова чула Таня кожного разу, коли дзвонила і питала, чи може навідатись в гості.
Хоча сама до подруги заїжджала по декілька разів на місяць. І з чоловіком, і без. В гості Олена завжди приїжджала з пустими руками. Вона знала, що у подруги знайдеться щось смачненьке.
Таня все шукала виправдання цій сім’ї, та після ситуації з супермаркетом, її нерви уже не витримали. Вона зрозуміла, що у цій дружбі Олена шукає лише вигоду. Тому спілкування з так званими друзями жінка зменшила до мінімуму.
На Новий рік до неї зателефонувала Олена.
– Тань, а давай ми разом Новий рік відсвяткуємо? З дітьми ще ввечері на гірку підемо, а потім самі нормально собі посидимо, га?
– Знаєш, Олено, на гірку, то ви приїжджайте, звісно. Ми не проти. Але, от посидіти не вийде. Вибачай, але з грошима зараз туго. Ну хіба, ви самі продуктів купите. Ви ж гроші за минулі посиденьки досі і не віддали…
– Ой, ну давай я з Вітькою поговорю, ми подумаємо і хіба пізніше перетелефоную..
Не перетелефонувала. Сказала, що не зможуть. Дочці погано стало. От до чого дивна людина, навіть про здоров’я рідної дитини бреше!
Через декілька днів відбулась неочікувана зустріч в кінотеатрі. Таня з Олегом завели дітей до бабці і вирішили провести час удвох. А Олену з Віктором і дітьми випадково побачили.
– Ой, а ви що тут робите. У вас же грошей не було? А Дочка як, я бачу вже виздоровіла?
– А ми.. А що..От приїхали на гірку, діти покататись хотіли дуже. А з Христинкою все добре, то мені здалось, що температура піднялась.. А т теж брехуха. Казала, грошей нема, а сама в кінотеатр прийшла..
– Так, Олено. Грошей немає. На друзів халявщиків – немає.
Після тієї зустрічі дівчата більше не бачились, не зустрічались і не розмовляли.
Олю ця дружба навчила, що ніколи не можна бут таким наївним, вірити і вкладати лише свої гроші. Все має бути навпіл. Немає – то для чого такі зустрічі?
А як ви би вчинили на місці жінки? Змогли б спілкуватись з такою подругою?
