З картоплі можна зробити декілька масок, які допоможуть позбутися вікових плям, зморшок, темних кіл під очима і навіть опіків. Більш того, овоч надасть вашій шкірі м’якість і гарний тон.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
З картоплі можна приготувати не лише смачні страви, але й корисні маски для здоров’я та краси шкіри. Сьогодні ми поговоримо про те, як позбутися недоліків шкіри завдяки звичайній картоплі.
1. Від темних кіл під очима
Тонкі скибки картоплі покладіть під очі на 20 хвилин. Потім ретельно помийте цю ділянку теплою водою. Також можна видавити картопляний сік, а ватний диск і залишити його на 30 хвилин в області під очима. Після миття рекомендовано скористатися мигдалевою олією, розтерши її під очима.
2. Проти зморшок
Помістіть в блендер картоплю та 1 ст.л. вівсяних пластівців, подрібніть і додайте 1/2 ч.л. мигдалевої олії. Готову масу нанесіть на лице і залиште на 20 хвилин. Після процедури вмийтесь теплою водою.
3. Від темних плям
В блендер помістіть картоплю, 3 гілочки петрушки та 1 ч. л. муки. Готову масу нанесіть на очищене лице круговими масажними рухами. Залиште на 10 хвилин і змийте прохолодною водою.
4. Від прищів і запалень
В мисці з’єднайте половинку натертої картоплі, 2 ст.л. молока та 1 ч.л. соку алое. Готову масу нанесіть на обличчя на 30 хвилин. Пізніше вмийтесь прохолодною водою.
5. Проти сонячних опіків
Невеликий шматок очищеної прохолодної картоплі нанесіть на місце опіку. Повторюйте до тих пір, поки роздратування не пройде.
6. Для ідеального тону лиця
Помістіть в блендер картоплю, 1 ст.л. вівсяних пластівців і 1 ч.л. гелю алое. Нанесіть готову масу на чисте лице і залиште на 30 хвилин. Потім вмийтеся прохолодною водою.
А як ви дбаєте про красу та здоров’я своєї шкіри?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
