У мене було двоє дітей: старший син Віктор та молодша донька Тетяна. Не знаю чому, але так склалось, що Танічку я любила більше. Вона і тулилась, і обіймалась, і до грудей притискалась.
Я ще з молодості говорила, що на старості хочу жити з донькою. Та й син мене розчарував, вибрав таку невістку, що дай Боже. Твердо характерну. Вона була родом з якогось села, він пішов туди за зятя. Тепер рідко приїжджає до мене. Здається, що й взагалі забув.
Вже десятий рік пішов, як він одружений. Вони інколи приїжджають на свята, але я в них в гостях не була ще жодного разу.
А от Таня мене зятем потішила. Максим був з заможної родини. Статний красень. Серйозний, надійний.
Щоправда, жити почала окремо. Спершу часто до мене приходила, допомагала, а тепер все рідше. Я тільки на початку грудня виписалась зі стаціонару, ще зле себе почуваю. Мені підтримка потрібна, та от звідки її брати?
Цілий грудень дочка обіцяла приїхати, та все марно. Її так і не було.
– Кінець року, на роботі завал, до Нового року треба готуватись, а ще чоловік уваги хоче – пояснювала вона.
Поруч зі мною жила дівчина років 25, я просила її про допомогу. Звісно, що платила за це.
Таня поїхала відпочивати за кордон, забувши про мене з кінцями. А я на Новий рік сиділа самотня у своїй трикімнатні квартирі.
Своє майно я думала переписати на дочку. І син про це знав, він не заперечував. Та тепер я задумалась: а чи правильне це буде рішення?
Мені було дуже недобре. Те, як вчинила зі мною Таня було дуже образливо. Я картала себе за те, що так любила донечку, так її препідносила в очах всього світу, а вона мені роги наставила.
Вранці до мене подзвонив Віктор, привітав з Новим роком. Він почув, що голос мій сумний і сказав, що приїде.
Приїхав не сам, а з невісткою. Вони привезли домашню курочку, яйця, сметанку. Невістка встала до плити – взялась бульйон варити.
– Зараз він вас на ноги поставить. Така смакота, ви не уявляєте – щебетала дівчина.
Я дивилась на неї і не розуміла, чому вона мені так не подобалась? Хороша ж дівчина – добра, щира, лагідна, а головне, сину з нею було добре.
Напевно мені треба задуматись над ставленням до неї. Вона ж нічого поганого не зробила.
А також подумати над тим , як записати заповіт. Мабуть, варто не робити такої різниці і поділити майно між дочкою та сином однаково.
Як думаєте, до правильних висновків дійшла жінка? А ви робите різницю між своїми дітьми?
