Не можу навіть словами передати свою любов до колишніх однокласниць, які намагаються за допомогою соціальних мереж довідатися про тебе якомога більше інформації.
Зі шкільних часів у мене залишилася лише одна подруга, з якою ми спілкуємося до сьогодні.
Останній дзвоник для мене пролунав 33 роки тому, а деякі однокласниці долучають до друзів в соціальних мережах. Десь у них є бажання і час знайти потрібну сторінку, написати повідомлення. Мене так дратує, коли практично незнайомі для мене люди починають розпитувати мене про моє життя. Можливо, якби ми дружили хоча б в дитинстві, то їхню цікавість можна було зрозуміти. Однак у нашому класі завжди було декілька окремих компаній. Одного разу я зустріла свою колишню однокласницю на вулиці і вона напросилася до мене в гості, мовляв, поговоримо, бо давно не бачилися. Але я і не маю про що з нею розмовляти.
Інша однокласниця ніби слідкувала, коли я з’явлюся в мережі і постійно писала:
– Привіт, Надю! Чим займаєшся? Що у тебе нового? Як справи? Одружилася? А діти є? А однокласників наших часто зустрічаєш? А чому так рідко відписуєшся? А чому сама не пишеш? Ти де пропала? Відпиши.
І так повторювалося декілька разів на тиждень. Спочатку я з ввічливості відписувала, а потім почала ігнорувати. Мабуть, мені не зрозуміти, для чого писати і дзвонити людині, яка очевидно не хоче з тобою спілкуватися. Навіщо влаштовувати ці допити? Хіба немає важливіших справ?
У кінцевому результаті мені довелося заблокувати її.
На цьому історія не закінчилася. Якось колишня однокласниця побачила мене в торговому центрі. Ще здалеку вона почала кричати, щоб я на неї зачекала. Жінка покинула свого чоловіка і прибігла до мене.
– Надю, а чому ти мені не відписуєш? Ще й в чорний список додала. Хіба тобі не кортить з колишніми однокласниками поспілкуватися? – запитала вона.
– Ні! – прямо відказала я. – Не хочу нікого ні бачити, ні чути. А тобі не набридло постійно виписувати до мене? Ми з тобою не подружки, щоб бачитися чи розмовляти. Чого тобі від мене треба? Я б нізащо не кинула свого чоловіка посеред торгового центру, щоб поговорити з тобою. Максимум привіталася б!
– Оце ти, Надю, хамка. Я всіх попереджу, щоб не писали до тебе більше, – пригрозила однокласниця.
Та невже! От прикрість! Як же я буду жити без своїх однокласників? А, дійсно! Так, як і раніше!
А ви підтримуєте зв’язок зі своїми колишніми однокласниками?
