Я занадто довго тримала в собі цю таємницю. Прийшов час розказати правду.
Вагітність у мене проходила складно. Я постійно була під наглядом лікарів і лежала на збереженні. Мені заздалегідь було відомо про усі труднощі, але я знала, що вони вартують того.
Саме в палаті я познайомилася з Женею. У неї також було чимало проблем і не лише з фізичним здоров’ям, але й з ментальним. У дівчини була нестабільна психіка через те, що її покинув хлопець. Спочатку він обіцяв їй вічне кохання, весілля, відпочинок на морі, але як тільки дізнався про вагітність, то зник світ за очі.
Женя лила сльози і задумувалася про аборт, але батьки відмовили її. Вони сказали, що вона сама обрала собі таку долю, тому тепер потрібно з нею миритися. Батьки пообіцяли, що будуть поруч і допоможуть усім, чим зможуть.
Загалом ми з дівчиною здружилися. До пологів залишалися лічені тижні. Випадково я стала свідком розмови між головним лікарем та Женею, який запитував, чи вона раптом не передумала.
Тоді я не зрозуміла про що мова, але згодом виявилося, що дівчина вирішила відмовитися від малюка.
Я намагалася поговорити з Женею і переконати її втому, що вона робить помилку. Хоча вона плакала, але була непохитною. Зрештою, я зрозуміла, що цій 18-річній дитині ще зарано виховувати когось іншого.
Трохи подумавши, я пішла до завідуючої і заявила, що готова забрати те немовля. Але попросила оформити все так, ніби у мене народилася двійня. Ніхто не здивується, адже живіт великий, а УЗД ніхто не робив (це було у той час розкішшю).
Спочатку Женя народила хлопчика, а я слідом за нею донечку. З пологового мене виписували з братом та сестричкою на руках.
Чоловік не знав про те, що насправді відбулося. Я наважилася розповісти правду лише через 15 років. Не хотіла, щоб він раптово дізнався про це іншим способом. Адже зараз навіть тести ДНК стали доступними. Чоловік сказав, що у нього були такі підозри, але обоє дітей стали йому рідними.
Женю з того часу я більше не бачила. Не знаю, як у неї склалося життя і надіюся, що не дізнаюся…
А що ви думаєте про вчинок жінки?
