Вчора у нашому кемпінгу відбулась цікава історія.
Мама залишила трьохрічну донечку на території, а сама пішла у своїх справах. Люди підходили до дитини, запитували чи вона чогось не хоче, давали їй смаколики, грались з нею.
Десь через три години мама малечі повернулась, а всі інші жіночки, які були біля дівчинки почали їй читати мораль. Мовляв, що ти за мама? Як можна залишити маленьку дитину на такий довгий час саму? А якби з нею щось трапилось?
Її відповідь всіх здивувала:
– Дівчата, ну ви чого? Потрібно довіряти Всесвіту, тоді нічого не станеться. Он у мене – кивнула на доньку – все як прекрасно!
Ця історія наштовхнула мене на думку про різні підходи у материнстві. І я вважаю, що кожна має право на існування.
Одні матусі леліють своїх дітей, носять з ними, як курка з яйцем, не відходять, а інші можуть піти вирішувати свої справи, а дитина буде вдома сама.
І як не дивно перші недолюблюють других. Ну це зрозуміло, бо їхні погляди прямо протилежні один до одного. Вони не можуть зійтись десь по середині апріорі.
Одного разу розмовляла з жінкою. Уже старшою. Років 40 їй було. Вона почала розповідати про свою сусідку:
– Уявляєш, дитині 6 років, а її батьки залишають саму вдома, а самі на ринок чи ще куди їдуть. Кажуть, нащо її волочити за собою, змучиться.
– Можливо вони когось просили подивитись за дитиною, ми ж цього точно не знаємо.
– Але ж відповідальність за дітей однаково лежить на батьках. От ти б залишила дитину саму?
Я намагаюсь нікого не судити. Кожен сам робить свій вибір. І тому уникаю таких обговорень, але жінці відповіла.
– Знаєте, інколи діти в 6 років більш самостійні, ніж дорослі у 40. Тому це відносне запитання.Я даю можливість своїй дитині відчути самостійність, не бігаю за нею крок в крок. Навчаю приймати рішення, лише направляю в правильне русло. Можу пояснити вам на прикладі басейну. Я коли вчила дочку плавати, вона говорила мені “Мамо, будь поруч”, коли вона почувала себе в воді вільніше, то казала “Мамо, ти мене не тримай, але далеко не йди”, а коли навчилась плавати, то тільки казала “Та я сама, мамо, іди”. І я йду.
Моя відповідь жінку не задовільнила. Я очікувала.
– От я б нізащо не залишила. Я не буду поганою мамою, яка не стежить за своєю дитиною – сказала жінка.
А до якого типу матусь належите ви? Постійно знаходитесь біля дитини чи даєте їй свободу?
